Політ співочого каміння. Трилогія з народного життя
- Автор: Кешеля Дмитрий Михайлович
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: Карпати
- ISBN: 978-966-671-323-3
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Політ співочого каміння. Трилогія з народного життя». Краткое содержание книги:
Невідомо, яким чином пан Фийса дізнався про долю свого меншого сина і чи підтримував із ним якісь таємні зв’язки, але концерти Владі, на які він запрошував потайки, були для нас, мало сказати, великими дарунками… Кожна зустріч із піснями Владя відкривала нашим селянським душам незбагненно світлий, неосяжний, хоч і невідомий, але дуже рідний, дорогий світ таїнства і великої любові. І ще одне диво, у яке по багатьох десятках літ не можу повірити і збагнути: ми не знали мови, на якій співав Владьо, але розуміли кожне слово його пісень. Мені особливо запам’яталася одна із них, після якої я, дитина, чомусь завжди тихо плакав. Пісня ця про розлуку людини із рідною землею і мала, здається, назву «Колюча акація — найніжніше дерево у світі». І були у тій пісні-баладі такі слова:
Ця пісня була якась бездонно-болюча… бездонно-болюча і сумна, як безмежна печаль Марії Магдалини біля ніг розіп’ятого Христа.
З’юрмившись біля приймача, ми, навіть не дихаючи, здавалося, слухали не пісню, а Божественне одкровення. І в цю мить мені, дитині, бачилося, як спів Владя, наче потужний промінь світла, пронизуючи безкрайній океан Всесвітньої ночі, несеться із потойбічного світу до нас, сюди, на Небесі, у забутий історією і людьми куточок землі, як радісна передвістка про майбутнє пришестя Великого щастя. Я зримо бачив, як ангели, кружляючи парами, розсипають із небес по всій землі повними жменями світлі звуки мелодій, осяваючи нічні простори… І всі знедолені бездомні, зневірені, пропащі, поволі-поволі піднімають догори очі і на онімілих вустах їх починають оживати слова молитви.
На перших порах моє ганебне відлучення від школи за політичну провокацію сприйнялось в родині, як і завше, спокійно і розсудливо: пана з нашого Митрика не буде, міністра — теж… А читати і писати уже навчився. І на сьому дякуємо! Хай ліпше по ґаздівству займається, а то зношує тільки у тій школі взуття й одежу — і все безоплатно!
Щоправда, і в ґаздівстві із мене мало толку вийшло. Ні, я не те що лінувався, навпаки вельми у всьому старався. Але ж є люди із тяжкою планідою — якась нечиста сила усе плутається у них під ногами. Приміром, гнав на пасло козу Танкістку. Аби підрізати шлях, вирішив перейти через потік. А щоб взуття не намочилось, сів верхом на козу. Дурна скотина не дивилась собі під ноги, послизнулась на камені і поламала передню ногу. Баба Фіскарошка через ту дурницю так голосила, що, певен, коли б мене ховали — не було б таких сліз.