Повернення короля [с иллюстрациями]

Ельронд привітав гобітів стримано та вишукано, а Ґаладріель усміхнулася до них.

– Ну, пане Семвайзе, – сказала вона, – я чую і бачу, що ти вміло скористався моїм подарунком. Шир тепер буде щасливий і гарний як ніколи.

Сем уклонився та не зміг нічого відповісти. Він уже й забув, яка вродлива Володарка.

Тоді прокинувся Більбо і розплющив очі.

– Привіт, Фродо! – сказав він. – Що ж, сьогодні я перевершив Старого Тука! Це мені таки вдалось. І тепер, гадаю, я цілком готовий вирушити у ще одну мандрівку. Ти зі мною?

– Так, я з тобою, – відказав Фродо. – Персненосці повинні бути разом.

– Куди це ти зібрався, пане Фродо? – скрикнув Сем, хоча, правду кажучи, він збагнув, що відбувається.

– До Гаваней, Семе, – відповів Фродо.

– А мені туди зась.

– Так, Семе. Принаймні зараз… Власне, ти можеш їхати хіба що тільки до Гаваней. Утім, ти теж був Персненосцем, бодай і недовго. Твій час іще настане. Не надто сумуй, Семе. Ти не можеш вічно розриватися навпіл. У тебе попереду ще стільки радості й роботи.

– Але… – почав Сем, і на очі йому навернулися сльози, – я думав, що ти теж насолоджуватимешся Широм іще багато-багато років після всього, що ти для нього зробив.

– І я теж так думав, колись. Але мені завдано надто глибоких ранг Семе. Я намагався врятувати Шир, і він урятований, однак не для мене. Певно, так часто буває, Семе, коли речі, краї чи друзі в небезпеці: хтось мусить відмовитися від них, втратити їх, аби зберегти для інших. Але ти є моїм спадкоємцем: усе, що я мав чи міг би мати, я залишаю тобі. А ще ти маєш Ружу й Еланор; і будуть іще синочок Фродо та донечка Рузя, і Мері, й Вербозоля, й Піпін; і, може, навіть ті, кого я зараз не бачу. Твої руки та розум будуть потрібні всюди. Ти, звісно, станеш Головою і будеш ним стільки, скільки захочеш, а ще станеш найвідомішим садівником в історії, і прочитаєш усе в «Червоній книзі», й живитимеш пам’ять про минулу епоху, щоби наш народ не забував про Велику Небезпеку та якнайдужче любив свою рідну землю. Цього тобі вистачить, аби бути таким заклопотаним і таким щасливим, як ніхто інший, доки триватиме твоя частина Оповіді. Ну ж бо, поїхали зі мною!