Повернення короля [с иллюстрациями]

Збігав час, настав 1421 рік. Фродо знову занедужав у березні, та, доклавши надзвичайних зусиль, приховав це, бо Сем і без нього мав удосталь клопотів. Двадцять п’ятого березня (і цю дату Сем відзначив) у Сема та Рузі народилася перша дитина.

– Ну, пане Фродо, – сказав він, – я зараз трохи збентежений. Ружа та я – ми, з твого дозволу, вирішили назвати нашого первістка Фродо, тільки-от халепа: це не він, а вона. Утім, дівчинка просто справжнісінька краля, бо вдалася, на щастя, більше в Ружу, ніж у мене. Тож ми не знаємо, що робити.

– Але ж, Семе, – відповів Фродо, – чому ти не хочеш скористатися нашим давнім звичаєм? Вибери їй квіткове ім’я, як-от Ружа. Половина дівчаток-немовлят у Ширі отримують такі ймення, тож що може бути ліпше?

– Напевно, ти маєш рацію, пане Фродо, – погодився Сем. – Я чув прекрасні ймення під час мандрів, але вони, либонь, надто пишні, щоби носити їх на щодень, так би мовити. Батечко каже: «Вибери коротке, тоді не перейматимешся, як його скоротити, перш ніж вимовити». Проте якщо це має бути квіткове ім’я, то до його довжини мені байдуже: це мусить бути гарна квітка, бо, розумієш, моя донечка вже вродлива, а потім стане ще красивішою.

Фродо хвилину поміркував.

– А що ти, Семе, скажеш про еланор – сонцезір? Пригадуєш ту маленьку золотаву квіточку в травах Лотлорієну?

– І знову ти правий, пане Фродо! – задоволено відповів Сем. – Це саме те, що я хотів.