«Аристократ» із Вапнярки
- Автор: Чорногуз Олег Федорович
- Год: 1979
- Язык: украинский
- Жанр: Юмористическая проза
Электронная книга - ««Аристократ» із Вапнярки». Краткое содержание книги:
— Краса! — промовив Євмен
— Ви про що?
— Про навколишню природу. Як пахне картопляне бадилля в поєднанні із запахом вільхи і сосни...
— Та ароматом цейлонського чаю, про який ви зовсім забули, Грак.
— Я його дістав у Кобилятині-Турбінному по знайомству. Панчішка допоміг.
— Ви, як і дід Трифон, маєте звичку перебільшувати,— відказав Сідалковський.— Того чаю у столиці навалом.
— То у столиці, а то в Кобилятині,— огризнувся Грак.
Сиділи, гріли чай. Вечір видався лагідно-теплий. Річка парувала, як парне молоко над дійницею. Сивий туман повис над водою і стелився низько над похилими берегами, розсипаючи сапфіри й діаманти, яскраво горіло багаття. Десь над головами, б'ючи крилами по густому повітрю, лопотіли кажани і крижні. Останні важко падали в очерети і, поклавши голову під крило, спали чи прислухалися до роботи власного шлуночка чи серця.
У селі заспівали дівчата. Десь на протилежному кінці хтось одиноко й сумно витягував старий український романс:
Скажи мені, нащо ти покохала,
Скажи, нащо довірилась мені.
— Не плачте, Грак,— порадив Сідалковський.
— Я й не збираюсь.
— Ви цинік. Невже вас цей голос не зворушує?
Десь сплеснула щука, і вода, розбігаючись темними колами, ледь чутно ударилась в береги, затихла. Із молочного серпанку назустріч місяцеві, що сторожко виходив із-за темного лісу, випливла діва. У Грака відкрився рот і завмер на літері «о» у своїй вертикальній нерухомості.
— Що за діва? — не менше за Грака здивувався Сідалковський.
— Чудовий товарний вигляд. Чи не так, Сідалковський? — оговтався Грак.
— Не будьте примітивом, Грак. Ви говорите, як ветеринар. Про жінок, як і про покійників, кажуть «аут бене, аут нігіль».
Грак тихо, як хорт, підвівся і підійшов до «Мегацети». Сідалковський розгадав його намір.
— Слухайте, супергеній. Не надумайте увімкнути фари. Це вам не ондатра. Жінки на світло не йдуть. Вони, як і непроявлені фотонегативи, люблять темряву.
— Гарна фігура,— зітхнув Грак, спершись на капот «Мегацети».— Цікаво, доктор, чому жінки люблять так часто роздягатися, коли вони самі з природою? Мені здається, це вплив Заходу. Чи не так, Сідалковський?
— Грак, ви так і залишилися на стадії розвитку «комуніс монакус», що в перекладі на українську означає — звичайна мавпа шимпанзе. Це клич предків, Грак. Дике бажання первісної печерної людини. Оцей одяг нам накинуло християнство. І ще одне запам'ятайте, Грак. Це вам корисно знати, я заповнюю прогалини, які у вас лишилися після сільгоспакадемії. Ніхто так часто й інтригуюче не роздягається, як жінки з гарними фігурами. Цього в академіях не вчать. Це, як і поезія, дається від бога. Ви мене зрозуміли, власник диплома з відзнакою? — Сідалковський був в ударі, як більярдист, що заклався на пляшку «Арарату».— Ви вечірній філософ, Грак. А це дитя природи повертається до язичницького періоду. Вам цього не зрозуміти, Грак. Це, коли хочете, запізнілий протест проти спідниць, якщо вони навіть «міні».
— А я гадаю, що ходовий товар тримати під прилавком,— продовжував Грак,— це злочин...
— Ви мені починаєте подобатися, Грак. Дещо, повинен сказати, академія вам у голову таки вклала, але...— Сідалковський замовк.
Діва, розпустивши коси, що спадали темним пасмом на білу спину, підійшла до кладки, занурила у воду ногу, як термометр. Температура, очевидно, її задовольняла, і вона поступово почала заходити у ріку, як у голубий горизонт.
— Повернення Афродіти до бога Посейдона,— повідомив Сідалковський.
— Чорт забирай, ти не уявляєш, доктор, як мені подобаються жінки у такому вигляді!
— Грак, такі жінки не для вас. У вас залишилося багато диких інстинктів. Я бачу, еволюційна теорія Дарвіна не залишила на вас ніяких відбитків.
Грак простяг руку, шукаючи вмикача.
— Слухайте, Грак, при місячному світлі жінки значно кращі, ніж при електричному. На фари вони рідко йдуть. А якщо йдуть, то тільки на погашені. Крім усього, ви можете її передчасно перелякати. Чи ви хочете прискорити процес занурення її в воду? Вона це зробить і без ваших рефлекторів. Так що приготуйтесь, Грак. З мене ще десятка. Передостання. Останню я залишу на той випадок, якщо нам по дорозі трапиться калюжа і вам доведеться мене перенести. Я не терплю брудних черевиків. Викреслювати зараз чи ви довіряєте мені і я це зроблю завтра?
— О, дама почала занурюватися до лебединої шиї! — захоплено повідомив Євмен.
— Ви помиляєтесь, Грак. У неї не лебедина шия. Через хвилину в неї почнеться лебедина пісня: вона кликатиме вас на поміч, Грак.
— Мене?
— Яка різниця, вас чи мене? Звичайно, вас. За десятку, я знаю, ви полізете у воду, навіть не вміючи плавати. Але не падайте в розпач, для вас персонально я тичку приготував, так що приготуйтесь. У вас є шанси через хвилину потрапити в обійми цієї красуні. Щоправда, вони будуть мокрі.