«Аристократ» із Вапнярки
- Автор: Чорногуз Олег Федорович
- Год: 1979
- Язык: украинский
- Жанр: Юмористическая проза
Электронная книга - ««Аристократ» із Вапнярки». Краткое содержание книги:
Ховрашкевич повинен виступити з аналізами. Він мав переконати суддів у тому, що спирт, яким були споєні тваринки, належав не до пшеничного, дев'яностошестиградусного, який є в лабораторіях «Фіндіпошу», а до картопляного і трохи розведеного. Словом, саме тим спиртом, який Маргарита Ізотівна принесла у «Фіндіпош» для Стратона Стратоновича, щоб натирати спину і поперек після риболовлі...
Скажемо наперед, що суд згодом справді відбудеться. А щоб далі не інтригувати читача, додамо: він був нерівний. Проти Нещадима й Чадюка виступили такі супротивники і дали їм такий нечуваний в історії юриспруденції бій, що позивачі тільки завдяки гуманності нашого суду не сіли того ж дня на лаву підсудних — один як злочинець, а другий як наклепник. «Фіндіпош» торжествував, але все це буде згодом, а зараз давайте повернемося до Сідалковського та Грака, які ще не знають про народження фіндіпошівського сценарію і продовжують ловити ондатр...
Сідалковський посміхався життю, а життя, як казав він, насміхалося з нього. Ось уже два дні минуло, а потрібної кількості ондатр і їжаків усе ще не було. Точніше, у клітках «Мегацети» їх нараховувалося більше, ніж треба, але їхній особовий склад аж ніяк не влаштовував наших ловців: їжаки були усі самки, а ондатри — самці. Все довелося починати спочатку.
Грак з самого ранку обкопував нори, утворюючи неймовірні траншеї, що тяглися між верболозами, як передня лінія оборони. Армія начебто готувалася до наступу, але про всяк випадок не забувала про тили і закопувалася, як казав Сідалковський, по самі вуха.
Зовсім іншим займався Сідалковський. Ризикуючи своїм модним на всі часи й періоди обличчям, він на горищі уже відомої нам удовиці виловлював ос.
— Ще один подвиг в ім'я людства і дітей,— у Сідалковського з'явилася крива посмішка.
Він узяв у ліву руку пилосос марки «Тайфун» і поліз по драбині на горище. У ці хвилини, якщо дивитися збоку чи знизу, він нагадував хвацького брандмейстера, що озброївся пожежним шлангом. Але Сідалковський ліз на горище з пилососною кишкою зовсім не для того, щоб гасити пожежу, а щоб помститися цим жовтим кусючим тварюкам, які так спотворили його красиве обличчя. Очі палали ненавистю і завзяттям, а гаряче серце вимагало помсти й справедливості.
Хазяйка хати стояла внизу і щиро сміялася, даючи свої прості і випробувані на ділі поради. Та Сідалковський відкидав їх геть.
— Якщо вірити Светонію,— говорив він,— то Доміціан зачинявся у себе в квартирі й ловив мух. Я вище Доміціана. По-перше, я ловлю не мух, а ос, по-друге, не руками, а пилососом, а по-третє, я не в кімнаті, а на горищі. Можна сказати, на висоті.
Це була ефектна і захоплива картина, як усе, що тільки романтизував Сідалковський у своїй багатій уяві. Настільки захоплива, що Євграф на деякий час навіть забув про вилов їжаків і ондатр. Підставивши на видовженій пилососній трубі наконечник під самісінький отвір, в якому, за припущенням Сідалковського, мало бути оте осине гніздо, він наказав хазяйці увімкнути апарат. Оси, жовтим і рівним шлейфом наближаючись до рідного гнізда, несподівано потрапляли у сильний притягальний струмінь повітря і щезали в трубах пилососа, не встигши опам'ятатися й зрозуміти, що це за нове явище у природі.
— Візьмемо природу в свої руки,— казав Сідалковський,— але за допомогою розуму і пилососних труб.
Господарка відмовляла Євграфа, радила тих проклятих ос облити окропом та йти вже снідати. Або зачепити патиком гніздо і викинути його геть. Але, по-перше, Сідалковський гнізда не бачив, а тільки догадувався, де воно, а по-друге, від цієї роботи він одержував якесь задоволення і втіху. По-третє, прорватися на горище тепер було не так просто. Десятки жал впивалися в неприкриті частини тіла і зводили нанівець модну красу Сідалковського. Цього він вдруге допустити не міг.
— Операція «Тайфун» продовжується! — давав команду Євграф, і хазяйка знову вмикала пилосос, час від часу бігаючи до плити подивитись, чи не википіла картопля.— Візьмемо природу в свої руки, якщо природа не візьме нас.
Універсальний побутовий апарат, з допомогою якого можна було чистити одяг, м'які меблі, гардини, стіни, килими, книги, радіоапаратуру, тепер знайшов своє нове застосування—успішно виловлював ос, яких Сідалковський збирався після закінчення операції задути в палаючу піч.