Книга дивних нових речей

...твого колегу-параноїка з кучерявим волоссям. Хоча мені тут усе добре вдається, я сумую за тобою. Якби тільки ти була поруч! Так шкода, що тебе відсіяли. Я, звісно, послуговуюся своїми егоїстичними мотивами, але не тільки. Проекту загалом твоя присутність пішла б на користь. Хай які там були критерії в АМІК, але вони припустилися великої помилки. Саме когось такого, як ти, тут і бракує. Оточення тут... як би це пояснити? Переважна (поважна?) більшість чоловіків. Тобто жінок довкола достатньо, але вони не змінюють загального настрою, esprit de corps[50], якщо хочеш. Такі взаємостосунки, як тут, зазвичай асоціюються з військовими силами чи, може, з великим будівельним проектом (яким усе це і є, сподіваюся). Жінки не розхитують човен, не намагаються ожіночити це місце, вони просто пристосовують свою натуру до цих умов.

Можливо, це несправедливе узагальнення. Зрештою, жінки зовсім не зобов’язані відповідати тому уявленню про жіночність, що засіло в моїй голові. Але навіть так, я мушу зауважити, що це не те середовище, в якому я почуваюся затишно, і я не припиняю думати, що тут було би значно краще, якби додати до загального розмаїття кількох жінок, подібних до тебе.

Утім я аж ніяк не стверджую, що є багато жінок, схожих на тебе! Звісно, ти — єдина у світі!

Що ж до тендерного питання в оазян, то тут усе непросто. Я досі не розібрався з їхніми статями — вони не розуміють моїх питань про це, а я не розумію їхніх відповідей! Із того, що я бачив, статевих органів у них там, де можна очікувати, немає. У них народжуються діти — нечасто, як на мене, але це трапляється, тож дехто з моїх Обожнювачок Ісуса — матері. Я б не сказав, що в їхній поведінці можна простежити якісь особливі материнські риси. Оазяни ВСІ — по-своєму — дуже пов’язані між собою і дбають одне про одного. Я прихилився до них усією душею. Мені здається, ти також полюбила б їх, якби ця пригода випала й тобі.