Книга дивних нових речей
- Автор: Фейбер Мишель
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Віват
- ISBN: 978-617-690-977-4
- Переводчик: Олег Лесько
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Книга дивних нових речей». Краткое содержание книги:
— А після цього були в тебе ще якісь... передчуття?
Ґрейнджер заплющила очі, втомлена чи то від спогадів про своє ясновидіння, чи то від своєї відвертості з Пітером.
— Я думаю, він перебувається так-сяк, — голос її звучав невпевнено.
— Що ж, — промовив Пітер, — я молюся за нього.
— Навіть попри те, що будівничому галактик однаково?
— Ґрейнджер, — почав він, але зненацька роздратувався через формальність звертання на прізвище. — Можна я буду називати тебе Алекс? Чи Александрою, якщо це твоє повне ім’я?
Жінка заціпеніла, наче Пітер сунув руку їй між ноги.
— Звідки...
— Ти писала моїй дружині, пригадуєш?
Вона порозмірковувала над цим якусь хвилю.
— Краще Ґрейнджер, — відповіла жінка, але тон її не був холодним. Побачивши, що Пітер розгубився, вона пояснила: — Із прізвищами тут простіше. Мабуть, це нагадує, що ми всі тут на роботі, якої в нас чимало.
Пітер відчув, що їхню зустріч закінчено. Хай по що Ґрейнджер приходила до нього, вона або отримала це, або ні. Шкода тільки, що в нього не було змоги пояснити їй детальніше, що таке молитва. Що молитва нічого не має до прохань, які або виконуються, або відхиляються. Її суть полягає в тому, щоб свою енергію — незначну наодинці — доєднати до значно потужнішої сили, яка зветься Божою любов’ю. Власне, молитва — це підтвердження того, що ти є частиною Бога, проявом його Духу, тимчасово поміщеного в тіло. Це диво, за своєю суттю схоже на людське втілення Христа.
— Ти говориш як відповідальний працівник, — промовив Пітер. — Але, Ґрейнджер, скажи мені ось що: як ти гадаєш, у чому полягає моя робота?
Він думав, що розмову, можливо, ще вдасться розвернути в бік віри.
— Ощасливити оазян, — відказала Ґрейнджер, — щоб вони допомагали нам облаштовуватися тут. Або принаймні не заважали.
— І все?
Вона знизала плечима.
— Зробити приємне Спрінґеру, зацікавившись його неабиякою колекцією в’язаних наволочок.
— Він чудовий хлопчина, — заперечив Пітер. — Такий приязний.
Ґрейнджер підвелася, щоб іти.
— Авжеж, приязний, авжеж. Дуже-дуже-дуже приязний. Ми всі тут приязні, хіба ж ні? Лагідні, мов котенята, як каже Туска. — Вона замовкла, щоб справити більше враження, а потім виразним, спокійно-зневажливим голосом, що пройняв Пітерову душу холодом, промовила: — Обісрані котенята. З відрізаними яйцями.
Кілька хвилин по тому, лишившись на самоті, Пітер, трохи спантеличений, узявся дописувати листа Беа.
Що ж до сексуальних домагань, тут цього, схоже, також немає.
Якийсь час Пітер сидів і дивився на екран, намагаючись вирішити, що писати далі. Він, певна річ, співчував Ґрейнджер і прагнув їй допомогти, але мусив визнати, що боротьба з її неспокійною натурою цілковито його виснажила. Дивно, тому що під час свого пасторування вдома він щодня стикався з неспокійними натурами, і це ніколи його не втомлювало — навпаки, Пітера бадьорила думка про те, що його розмова з людиною, душа якої ховалася за агресивною обороною, може призвести до різких змін. І це могло трапитися будь-коли. Неможливо передбачити ту мить, коли людина врешті побачить, що відкидає власного Творця, опирається самій Любові. Багато років ці люди наосліп, затинаючись, продиралися крізь своє життя у громіздкому панцирі, який мав їх захищати, аж одного дня усвідомлювали, як незручно їм у цих тісних і непотрібних латах, скидали їх і впускали в себе Ісуса. Заради таких миттєвостей витерпіти можна що завгодно.
Я щойно провів трохи часу з Ґрейнджер , — написав Пітер, вирішивши, що належить поділитися враженнями з Беа, доки вони ще свіжі. — Але це не чоловік, як ти гадала, а жінка. Утім вона не дозволяє мені називати її на ім’я. Тут усі звертаються один до одного на прізвище. Навіть ті, що товаришують між собою.
Хай там як, а Ґрейнджер, поза всяким сумнівом, найвразливіша людина серед усіх, із ким я познайомився на аміківській базі. Однієї миті вона в чудовому гуморі, а наступної, неначе ти натиснув не на ту кнопку, її настрій раптом змінюється, не встигнеш і оком змигнути. Вона стає не те щоб злою, просто дратівливою або замкнутою. Але сьогодні вона відкрилася більше, ніж будь-коли. Ця жінка приховує якісь глибокі, незагоєні рани, і, щоб зрозуміти, звідки вони, треба буде багато часу, я в цьому впевнений. Узагалі дивно, як її відібрали для цього проекту. Мабуть, на співбесідах вона видалася врівноваженішою і спокійнішою. А може, вона справді БУЛА тоді більш врівноваженою і спокійною, ніж тепер. У нашому житті трапляються миті, коли ми, попри всі негаразди, здаємося собі нездоланними, а буває, що, тільки-но прокинувшись, ми вже почуваємося слабкими і стривоженими, хоча все йде добре. Навіть найнепохитніший християнин не захищений від незбагненної втрати рівноваги. Хай там як, а Ґрейнджер, схоже, сумує здебільшого через складні стосунки зі своїм батьком, якого вона не бачила двадцять п’ять років. Я певен, ти б її зрозуміла! Власне кажучи, я переконаний, що краще за тебе ніхто з нею не поспілкувався б на цю тему. Якби тільки ти була тут!