Заборонені чари
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Заборонені чари». Краткое содержание книги:
Проте мали чаклуни й грізніших ворогів, що називали себе Послідовниками. Вони вважали, що нікому не можна володіти такою надзвичайною силою, і поставили собі за мету викорінити магію серед людей. Послідовники були майже всемогутні і зрештою їм вдалося здійснити свій задум. На керування силами було накладено Заборону, нащадки чаклунів народжувалися звичайними людьми, позбавленими здібностей своїх пращурів, поступово в магію перестали вірити, і з життя вона перекочувала на сторінки художніх книжок. Послідовники тріумфували...
(Примітка. В українській версії відновлено первісну сюжетну лінію роману з урахуванням пізніших наробок, зокрема й тих, що не ввійшли до опублікованого варіанту російською мовою. Детальніше див. в авторській передмові.)
Леді Маріко!
Передовсім, прошу вас не турбуватися. Шлях до вашого світу знають лише двоє людей — я і один мій добрий друг, якому я цілком довіряю. Нам нарешті вдалося ввімкнути ваш портал…
На цьому місці Маріка перервалася, мерщій підбігла до порталу й переконалася, що він справді в робочому стані. Її аж пойняв жах на думку, що Послідовники виявилися ще могутнішими, ніж розповідав про них Кейт. А досі вона вважала, що він навіть трохи перебільшує їхні можливості, щоб відбити в Конорів бажання потикатися до світу МакКоїв…
Далі в листі йшлося:
…але ми зробили це без лихих намірів щодо вас та ваших родичів. Ми просто хочемо поговорити з вами.
Певна річ, ви можете зруйнувати свій портал, і тоді вже ні ми, ні будь-хто інший з Послідовників не зможе потрапити до вашого світу. Проте я благаю вас не поспішати і повірити в нашу добру волю. Сподіваюся, Кейт і Джейн зможуть поручитися за мене — а я, в свою чергу, ручаюся за того чоловіка, про якого згадувала вище.
Я прошу вас про зустріч і запевняю, що в цьому немає ніякого підступу з нашого боку. Приведіть з собою всіх, кого вважатимете за потрібне. Я чекатиму на вас та ваших товаришів у цьому кабінеті щоночі від дванадцятої до пів на першу за моїм годинником, якого я додаю до листа, оскільки ваш настінний (як я зрозуміла, він був покликаний показувати час в обох наших світах) зупинився.
З глибокою повагою і сподіванням на вашу згоду,
Дейна Волш.
P.S. Будь ласка, до зустрічі зі мною утримайтеся від появи в нашому світі.
Двічі перечитавши листа, Маріка заспокоїлася. Напад панічного страху минув, вона стала міркувати тверезо і дійшла висновку, що на підступ це нітрохи не схоже. Лише цілковитий дурень міг додуматися до такої наївної й непереконливої пастки — а люди, що спромоглися ввімкнути чужий портал, аж ніяк не дурні. Якби Послідовники проникли сюди, навіть якби вони вже облаштувалися тут, встановивши в потаємних місцях свої переносні портали, так звані нуль-Брами, то все одно б не стали виказувати свою присутність лише задля того, щоб захопити Маріку та ще кількох Конорів, яких би вона приведе з собою. Якщо ж їм була конче потрібна Маріка, вони могли просто влаштувати в Мишковарі засаду, замість запрошувати її на зустріч у призначений час. Останнє було верхом ідіотизму.
Розглянувши ситуацію з усіх боків, Маріка зрештою вирішила, що листу можна вірити. Вона здогадувалася, щó потрібно місіс Волш, так само як і здогадувалася про особу того чоловіка, що допоміг їй увімкнути портал… а точніше сказати, ввімкнув для неї портал.
Попервах Маріка збиралася розповісти про все Стенові — брат якраз перебував у межах досяжності. А потім передумала і вирішила звернутися до Стоїчкова. А ще трохи подумавши, відмовилась і від цієї ідеї. Весь сьогоднішній вечір вона поривалася поговорити з Алісою, але так і не наважилася, відклавши розмову з кузиною до останньої миті, перед самою зустріччю з місіс Волш.
Маріка усвідомлювала, що чинить нерозумно й необачно, проте нічого вдіяти з собою не могла. Їй було вкрай важливо зберегти в таємниці справжнє походження Кейта, зробити так, щоб він ніколи не дізнався про її обман, а для цього вона мусила переконати місіс Волш мовчати. Маріка боялася, що в присутності Стена, Стоїчкова і тих, кого вони візьмуть з собою, їй не вдасться спокійно поговорити з Кейтовою матір’ю, пояснити, якої помилки вона припустилася, написавши того дурного листа…
Вдягнувшись і розчесавши волосся, Маріка глянула на наручний годинник, залишений місіс Волш. Він на годину з чвертю відставав від мишковицького часу і майже на півгодини — від ібрійського. Зараз стрілки показували на одинадцяту тридцять п’ять. Час для розмови з Алісою ще залишався.
Маріка взяла з шафки маленьку світлову кулю, запалила її, відтак загасила світильник у люстрі й вийшла зі спальні. Проминувши свій передпокій, вона пройшла до сусіднього і навшпиньки підкралася до дверей кімнати, яку займали Аліса та Джейн. Вірніше, це була Алісина кімната, а для Джейн відвели скромніше помешкання поверхом нижче, проте всі ночі вона проводила тут. Ця ніч також не була винятком — за дверима спальні чулися звуки поцілунків. Обидві дівчини ще не спали і, судячи з усього, засинати поки не збиралися.
Маріка відійшла від дверей і зітхнула. Сама не знала від чого — від полегшення чи від розчарування. Тепер вона могла з чистим сумлінням сказати собі, що таки збиралася порадитись із Алісою, але не змогла, бо завадила Джейн, котра о цій пізній порі ще не заснула. З іншого ж боку, Маріка справді хотіла взяти з собою кузину, зізнатися їй в усьому, розповісти, як непорядно, жорстоко і навіть підло вона повелася з Кейтом та Джейн, заручитися її підтримкою й розумінням. Наразі лише сер Генрі знав усю правду про цей негідний Марічин учинок, але він надто вже сліпо й безумовно любив її, щоб вона могла спертися на нього. Прощення приходить лише через осуд, а батько так і не навчився засуджувати її. Для нього все, що Маріка робила, лежало за межами добра та зла.