Заборонені чари
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Заборонені чари». Краткое содержание книги:
Проте мали чаклуни й грізніших ворогів, що називали себе Послідовниками. Вони вважали, що нікому не можна володіти такою надзвичайною силою, і поставили собі за мету викорінити магію серед людей. Послідовники були майже всемогутні і зрештою їм вдалося здійснити свій задум. На керування силами було накладено Заборону, нащадки чаклунів народжувалися звичайними людьми, позбавленими здібностей своїх пращурів, поступово в магію перестали вірити, і з життя вона перекочувала на сторінки художніх книжок. Послідовники тріумфували...
(Примітка. В українській версії відновлено первісну сюжетну лінію роману з урахуванням пізніших наробок, зокрема й тих, що не ввійшли до опублікованого варіанту російською мовою. Детальніше див. в авторській передмові.)
— Хвилини нам вистачить, — сказав він. — Другий точнісінько такий хронометр я синхронізував з цим і залишив у лабораторії.
— Так я й думала, — сказала Маріка.
Вони зачекали хвилини півтори. Всі троє мовчали, заворожено дивлячись, як миготять на дисплеї десяті, соті та тисячні частки секунди. Потім Смирнов знову сходив до лабораторії, приніс другий хронометр і поставив його поруч із першим. Навіть неозброєним оком було видно, що обидва відлічують однаковий час. А коли Смирнов сполучив їх тонким кабелем і синхронно зупинив, збіглися навіть тисячні від секунди.
— Тепер можете деактивувати перехід, — озвався він, поглянувши на Маріку. — Хоча я вважаю, що краще залишити портали відкритими.
— А проте, я закрию, — твердо мовила вона. — Так почуватимуся спокійніше.
— Вола ваша, принцесо, — байдуже знизав плечима Смирнов.
Маріка без зволікання роз’єднала портали, знову запросила Смирнова та місіс Волш сідати, а сама вмостилася в зручному кріслі за письмовим столом. Крісло було тамтешнім — років п’ятнадцять, а то й усі двадцять тому його принесла сюди княгиня Ілона.
Позирнувши на хронометри, Маріка замислено мовила:
— Виходить, що при щільному сполученні порталів плин часу в обох світах таки вирівнюється. А Кейт і Джейн запевняли мене, що це неможливо.
Смирнов кивнув:
— Щодо цього вони були цілком щирі з вами. Наші технології дозволяють встановлювати лише м’яке сполучення порталів. А ви з’єднуєте їх жорстко. Я б навіть сказав — намертво. Якщо ми просто створюємо нуль-перехід між світами, то ви, образно кажучи, зліплюєте світи докупи, робите їх одним цілим.
— Тобто, — запитала спантеличена Маріка, — ви так не можете?
— Ні, не можемо, — відверто визнав Смирнов.
— Але ж це так просто!
— Для вас, може, й просто. Та не для нас. Ні я, ні інші наші дослідники досі не запропонували жодного більш-менш прийнятного наукового пояснення цього феномену.
— То ви таки знали про вирівнювання часу?
— Авжеж знали. Ще тридцять вісім років тому вперше було відзначено, що подеколи час у нашому світі трохи пригальмовує порівняно з Патрією… До речі, Кейт і Джейн розповіли вам про Патрію?
Маріка ствердно кивнула:
— Їм довелося розповісти. Спершу хотіли приховати її існування, але я впіймала їх на брехні, коли зайшла мова про вирівнювання часу. Вони стали заперечувати таку можливість — а отже, мали з чим порівнювати.
— Зрозуміло, — сказав Смирнов. — Ми справді мали з чим порівнювати плин часу в нашому світі, тож його спорадичне гальмування, що проявилося майже сорок років тому, не пройшло повз нашу увагу. Тоді наші науковці дійшли висновку, що це результат природних часових флуктуацій, обумовлених аномальним розташуванням Патрії. Близько вісімнадцяти років тому все нормалізувалося — тепер ми знаємо, що в той час загинула ваша мати. А за дванадцять років розбіжності з’явилися знову — це вже ви почали відвідувати Норвік. А ми вирішили, що поновилися природні часові флуктуації, і звинувачували в усьому Патрію. Навіть після того, як ми довідалися про ваше існування, нам знадобилося ще понад два місяці, щоб пов’язати гальмування часу з вами.
— Але Кейт і Джейн цього не знали?
— Ні. Вони, звісно, чули про флуктуації, проте не здогадувалися, чим це викликано. Курія вирішила приховати правду від пересічних Послідовників, щоб не зчиняти паніку. Одна думка, що ви спроможні впливати на час… — Смирнов на договорив і розвів руками: мовляв, самі розумієте. — Власне, попервах я збирався ніби між іншим розповісти Кейтові про справжню природу флуктуацій, але в цьому не виникло потреби. Кейт і так зважав на можливість, що час ваших візитів до Норвіка тим чи іншим способом фіксується і враховував це при підробці записів детектора. А в наступних моделях я полегшив йому роботу, щоб він міг просто міняти кристали на інші, з записами попередніх проходжень.
— Тепер ясно, — сказала Маріка. — В своєму листі пані Волш побіжно згадувала, що ви сприяли Кейтові у приховуванні інформації… І до речі, — звернулася вона до самої місіс Волш. — Ви вчинили дуже необачно, надіславши цього листа.
— Я була дуже обережна, — заперечила вона. — Листа ніхто не міг перехопити.
Маріка похитала головою:
— Ідеться про інше. Сам ваш лист був необережний. Тому я не віддала його Кейтові з Джейн, а знищила.
— Знищили? — вражено перепитала місіс Волш. — Навіщо?
Маріка поклала руки на стіл і сплела пальці, ненав’язливо демонструючи свою обручку. Попри її сподівання, Кейтова мати не звернула на це уваги, зате Смирнов, здавалось, одразу все зрозумів, проте не став втручатися в їхню розмову.