Книга Піску. Пам’ять Шекспіра
- Автор: Борхес Хорхе Луис
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-471-4
- Переводчик: Сергей Юхимович Борщевский
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Книга Піску. Пам’ять Шекспіра». Краткое содержание книги:
Судження “…кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм”[79], — це беззаперечний заклик до чистоти. А проте чимало сектантів повчають, нібито — оскільки немає під небом такого чоловіка, який би не подивився із пожадливістю на жінку — всі ми перелюбники. А що пожадання не менший гріх, ніж перелюб, праведники, нічим не ризикуючи, можуть віддатися непогамовній розпусті.
Секта уникає храмів; її повчальники проповідують просто неба, стоячи на пагорбі чи на мурі, а часом на витягнутому на берег човні.
Назва Секти спричинилася до суперечливих припущень. Згідно з одним, ідеться про число, до якого зменшилася кількість її вірних — таке тлумачення кумедне, однак пророче, бо з огляду на вчення, якого дотримується Секта, вона приречена на зникнення. Інше тлумачення виводить її назву від висоти ковчега, що дорівнювала тридцяти ліктям; ще одне, викривляючи астрономію, посилається на суму ночей кожного місяця за місячним календарем; хтось пов’язує це число з віком Спасителя, коли Він хрестився, хтось із віком Адама, коли той був створений із пороху земного. Всі ці здогади однаково фальшиві. Облудним є й перелік тридцяти престолів чи то божеств, одного із яких — Абраксаса[80] — зображають із півнячою головою, людськими руками й тулубом та згорнутим зміїним хвостом.
Я знаю Істину, але не можу тлумачити Істину. Мені не даний безцінний дар вістувати її. Нехай інші, щасливіші за мене, рятують сектантів словом. Словом або вогнем. Бо краще страта, ніж самогубство. Обмежусь, отже, тим, що викладу суть цієї огидної єресі.
Слово зробилося плоттю, щоб зробитися людиною між людей, які мали розіп’ята Його та знайти в Ньому спокуту. Він народився з лона жінки, що належала до обраного народу, і Йому судилося не лише проповідувати Любов, а й терпіти муки.
Події неминуче мали бути незабутніми. Смерті людини від криці чи цикути було замало, щоб уразити людську уяву навік-віків. Бог організував події в патетичний спосіб. Такими є тлумачення Таємної Вечері, слова про те, що Він буде виданий, повторюваний одному з учнів знак, причастя хлібом і вином, клятви Петра, самотнє чатування в Гефсиманії, сон дванадцятьох учнів, людська молитва Сина Божого, кривавий піт, мечі, зрадницький поцілунок, Пілат, котрий умив руки, лупцювання, знущання, терновий вінок, багряниця, тростина, гіркий, наче жовч, оцет, Хрест на узвишші, обітниця доброму розбійникові, землетрус і морок.
Завдяки призволенню Господа, який вчинив мені безліч милостей, мені відкрився справжній, потаємний сенс назви Секти. У Керіоті[81], де вона ймовірно зародилася, досі існує маленька обитель, що зветься монастирем Тридцяти срібняків. Це його первісна назва, і в ній міститься розгадка. В трагедії Розп’яття — я пишу це з належною поштивістю — були дійові особи добровільні та вимушені, всі конче потрібні, всі фатальні. Вимушеними були первосвященики, котрі виплатили срібняки, і юрба, що віддала перевагу Варавві, і прокуратор Юдеї, і римляни, котрі звели Хрест і розіп’яли Його, і кинули жереб. Добровільних було тільки двоє: Спаситель та Юда. Останній кинув тридцять срібняків, що були ціною спасіння людських душ, та й повісився. Йому, як і Синові Людському, виповнилося тоді тридцять три роки. Секта однаково вшановує обох і виправдовує інших.
Немає одного винуватця; немає нікого, хто б — свідомо чи несвідомо — не був виконавцем плану, накресленого Божою мудрістю. Відтак Славу розділяють усі.
Моя рука відмовляється писати ще одне блюзнірство. Досягнувши відповідного віку, члени Секти добровільно піддаються знущанням і дають розіп’ята себе на вершині гори, наслідуючи таким чином своїх учителів. Це злочинне порушення п’ятої Заповіді повинно суворо каратися, як того вимагають закони — людські та Божі. Нехай прокляття Неба, нехай гнів ангелів…»
На цьому рукопис уривається.
Ніч дарів
Цю історію ми почули в старовинній кондитерській «Агіла»[82], що на вулиці Флорида, неподалік П’єдад.
79
Євангелія від св. Матвія (5:28).
80
Абраксас — грецький бог, що водночас уособлював Добро і Зло.
81
Керіот — місто, що вважається батьківщиною Юди.
82
Кондитерська «Áгіла» («Орел») — один із найвідоміших таких закладів, заснований 1852 р. і розташований на фешенебельній вулиці Буенос-Айреса Флорида.