Норвезькі народні казки
- Автор:
- Язык: украинский
- Год: Веселка
- Переводчик: Ольга Дмитриевна Сенюк
- Жанр: Сказки народов мира
Электронная книга - «Норвезькі народні казки». Краткое содержание книги:
Пер націлився в Шпиля Крутоверха.
— Ти не бачив моїх собак? — запитав той.
Так Шпиль Крутоверх називав вовків.
— Бачив. Вони пішли на той світ, і ти підеш слідом за ними, — відповів Пер і вистрілив.
Тролі так перелякалися, що, поки Пер упорався зі Шпилем Крутоверхом, Потік Шумовод чимдуж розлився узбіччям гори, а Вогонь Жаропал блискавкою вилетів крізь комин.
Після цього Пер відпровадив чередниць у долину, бо вони не хотіли довше залишатися в хижі, боялись, що тролі не дадуть їм спокою.
Під Новий рік Пер Гюнт знов вибрався в гори. До нього дійшла чутка, ніби там на одному хуторі кожного новорічного вечора збираються всі навколишні тролі й так бешкетують, що господарям доводиться залишати свою хату і йти до сусідів. Пер захотів ще раз зустрітися з тролями й помірятись із ними силою.
Він надяг на себе старе лахміття, щоб не відрізнятися від тролів, узяв із собою прирученого білого ведмедя й подався на хутір. Прихопив він також шило, дратву й шматок смоли.
Прийшов він на хутір і проситься до господарів на ніч.
— Ми б радо тебе прийняли, та не можемо, — кажуть господарі. — Нам самим доведеться тікати з хати, коли ввечері зберуться тролі.
— А ви пустіть мене, і я спробую їх вигнати, — каже Пер. — Тільки дайте мені цілу овечу шкуру.
Послухались господарі й пустили його ночувати. І дали йому таку шкуру, як він просив.
Скоро звечоріло, білий ведмідь умостився за комином, а Пер узяв шило, просмолив дратву й пошив із цілої шкури здоровенний постіл. Тоді вирізав з ремінця міцну поворозку, засилив її в постіл і сів чекати на тролів.
Минуло небагато часу, і з’явилися тролі. Вони прийшли зі своїми музиками і влаштувалися в хаті як удома. Одні почали танцювати, другі пригощатися тим, що було на столі, треті взялися пекти на вогнищі свої ласощі: жаб, павуків, ящірок тощо.
Потім котрийсь із тролів помітив постіл, якого щойно пошив Пер, і почав його приміряти на свою ногу. Постіл був такий великий, що й решта тролів засунули в нього по одній нозі. Тоді Пер миттю стяг його краї поворозкою і спіймав тролів, наче в пастку. Тим часом з-за комина підвівся білий ведмідь і почав принюхуватись до тролячої смаженини.
— Хочеш м’ясця, біла кицько? — спитав один троль і спритно вкинув ведмедеві в пащу гарячу жабу.
— Хапай їх, Бурмиле! — вигукнув Пер.
А ведмедеві й не треба було загадувати, він і так був лютий на тролів, що вони попекли йому рота. Почали вони з Пером товкти тролів, і ті повтікали всі до одного.
Після цього багато років не було чути про тролів. Господар уже спокійно жив на своєму хуторі. Та якось узимку іде він лісом, а назустріч йому троль і ще здалеку гукає:
— А що, жива ще твоя біла кицька?
— Та жива, — відповідає господар хутора, — лежить удома за комином, бо якраз має семеро кошенят, іще лютіших, ніж вона сама.
Як почув про це троль, то вже більше ніколи не навідувався в ті околиці. Ні він, ні його родичі та знайомі.
Вітробородий
Були собі чоловік і жінка, і мали вони сина-одинака на ім’я Ганс. Здавалося матері, що хлопця пора віддавати в науку, і звеліла вона батькові пошукати йому десь доброго майстра.
— Влаштуй хлопця так, щоб він став майстром над майстрами, — сказала вона й приготувала їм торбу харчів.
І батько з сином вирушили в дорогу. Вони побували в багатьох майстрів, але всі казали, що зможуть навчити хлопця тільки того, що вміють самі, а більше не навчать.
Повернулися батько з сином ні з чим додому, а мати й каже:
— Не для того я вас виряджала з дому, щоб ви ні з чим вернулися. Ти повинен знайти хлопцеві такого господаря, у якого він стане майстром над майстрами.
Приготувала вона знов повну торбу харчів, і батько з сином вирушили в дорогу.
Ішли вони, йшли і дійшли до крижаного поля. Дивляться — а назустріч їм їде вершник на чорному коні.
— Куди ви дорогу верстаєте? — запитав він.
— Хочу віддати сина в науку, та ніяк не знайду для нього доброго майстра, бо моя стара значного роду й хоче, щоб хлопець став майстром над майстрами.
— Непогано складається, — сказав вершник. — Я саме той чоловік, що вам треба, і їду шукати собі учня. Сідай, синку, позад мене на коня, — звелів він хлопцеві.