Микола Гоголь: між українським і російським націоналізмом
- Автор: Бояновська Едита М.
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 978-617-569-125-0
- Переводчик: Андрій Бондар
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Микола Гоголь: між українським і російським націоналізмом». Краткое содержание книги:
І справді, тон відплати поширюється у фіналі повісті загалом на козаків, а не лише на Тараса. Уникнувши своїх польських переслідувачів, Тарас і його загін самі виявляються обложеними в хиткій фортеці, а їхнє становище досить близько нагадує долю дубненських поляків (ПСС 2, 170). Козаки так само починають захищатись цеглою та камінням. Їхні засоби до існування, як і в дубненських поляків, незабаром вичерпуються. Коли Тарас своє полонення списує на старість, оповідач, що зовсім не характерно, поспішає із запереченням: Но не старость была виною: сила одолела силу (ПСС 2, 170). Чи мораль цієї історії не в тому, що той, хто живе з мечем, від меча й умирає? Чи це не природа силових рішень, яким ніколи не може настати край? Ці питання я розглядатиму в наступній частині. Хоча націоналістична нитка оповіді завершується піднесеною риторикою, її людський вимір містить фіксацію фатальних втрат і моральної сліпоти. Рід Бульби закінчився. Козаки, що образно асоціювались упродовж повісті «Тарас Бульба» з гордими орлами та соколами, у фіналі перетворюються на зграю низьколетючих водоплавних птахів — куликів і червоноволих брижачів.
Релігійний конфлікт і етнічна чистка
Православна віра посідала найвище місце в козацькій системі цінностей, а також очолювала один із трьох ідеалів офіційної народності в часи Гоголя. Козацька релігійність є мілітарною: крім захисту своєї віри ціною власного життя, козаки також вважали за обов’язок збільшення своєї слави, здійснюючи воєнні подвиги в її ім’я. Вони розділяли своїх ворогів на нехристиян (татари, турки) і на неправильних християн (поляки-католики, яких вони часто називали недоверками, що буквально означає «тих, що не вірять повністю»). Посилений акцент Гоголя на православ’ї у виданні 1842 року легко пов’язується з русифікацією цього тексту, оскільки це дозволяє йому підкреслити спільну рису росіян і українців. Мусульмани-турки й татари виявляються настільки радикально «іншими», що напад на них виправданий за будь-яких обставин (якщо тільки православна віра не служить гарантією миру). Католики-поляки меншою мірою чужі, але, відповідно до «Тараса Бульби», набагато більш підступні та небезпечні. На відміну від невірних мусульман, вони проникли в Україну і стали внутрішніми ворогами, які роз’їдають зсередини православну руську землю. Вони привели з собою, як розповідається в повісті, групу безземельних невірних євреїв, які служать їхніми лакеями, кредиторами та посередниками у справі гноблення православного населення (арендаторами, або наглядачами, яким польські магнати начебто орендували свої маєтки).
Оповідь Гоголя начебто починається за часів «унії», ідеться про Берестейську унію 1596 року, що започаткувала в Україні греко-католицьку (або уніатську) церкву, яка дотримувалася православного обряду, але визнавала зверхність папи римського. Ця подія викликала велике обурення в Україні, особливо серед козаків, як польська спроба прозелітизму. Етнічний і релігійний антагонізм вилився в боротьбу проти унії, яку Гоголь ставить у центр своєї повісті. Вона закінчується приблизно в 1641 році, після смерті гетьмана Остраниці (гоголівське ім’я гетьмана Якова Острянина), за кілька років до найбільшого повстання проти Польщі під проводом Хмельницького. Це повстання призвело до включення України до складу Російської імперії за сумнівної Переяславської угоди 1654 року. Отже, так само, як і Вальтер Скотт, Гоголь зосереджується на прелюдії до важливіших історичних подій, у яку, однак, вписані всі параметри та детермінанти більш відомої історії. Так само, як і «Веверлі», що розгортається напередодні повстання якобитів, але стосується соціальної та політичної реальності, яка має для нього вирішальне значення, дія «Тараса Бульби» закінчується незадовго до 1654 року, але досліджує основи саме цієї важливої події. У ній релігійний конфлікт стає головним чинником розриву України з Польщею та робить етнічний і релігійний зв’язок українців із росіянами обґрунтуванням заради розширення російського народу, що стає можливим внаслідок угоди 1654 року. Гоголь також розсипає тонкі натяки на повстання Хмельницького по всій повісті. Наприклад, славнозвісна Тарасова промова про товарищество ґрунтується на промові Хмельницького до реєстрових козаків про товариство, як подано в «Історії Русів», головного історичного джерела Гоголя[320].
320
История Русов (1846; Київ: Дзвін, 1991), 61—62. Про інші аналогії між Бульбою та Хмельницьким див. Romana Bahrij-Pikulyk. «Superheroes, Gentlemen or Pariahs? The Cossacks in Nikolai Gogol's Taras Bulba and Panteleimon Kulish’s Black Council», Journal of Ukrainian Studies 5.1 (1980): 37—38. Див. також її текст «The Use of Historical Sources in Taras Bul'ba and The Black Council», Studia Ucrainica 2 (1984): 49—64.