Первісна. У вирі пророцтв
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Серия: Сага про Первісну #2
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Первісна. У вирі пророцтв». Краткое содержание книги:
Тим часом Шимас аб Нейван і Ріана вер Шонаґ, послухавшись поради диннеші, прямують на Ініс на н-Драйґ. Що їх чекає на цьому далекому острові, де тисячу років тому помер останній у світі дракон? Яке нове знання вони там здобудуть? І як це пов’язано з Ейрін та її Первісною Іскрою? А пов’язано ж напевно…
Утім, загрозу становив не він, а чудовиська, що йшли слідом за ним. Першим із тунелю вилетів велетенський птах, точніше, крилатий ящір, і відьма, промимривши „мадваллін“, скерувала в нього другу блискавку, від якої він легко ухилився.
Тим часом з’явилося ще дві потвори — павучара завбільшки з бугая, в якому Шимас визнав даґванала, земноводне чудовисько, що часто зустрічалось морякам на віддалених островах, і незнайома йому істота, схожа на сарану, збільшену в кількасот разів. Ріана, яка, судячи з усього, вивчала інфернальні сили набагато старанніше за теорію передбачень, назвала її шінахайдом.
Демон щось прогарчав до чудовиськ, махнув рукою, вказуючи на південь від себе, і без подальших зволікань заповз у яму. Пісок довкола завирував, засипаючи тунель. Демон виконав свою місію, доправив на острів трьох чудовиськ, а сам відразу повернувся в Тиндаяр.
Усі три потвори не стали нападати на Шимаса та Ріану, а дружно кинулися в протилежний бік — навздогін Колвинові, який, виконуючи наказ своєї пані, слухняно чимчикував до Драконячого Гнізда. Він майже дістався схилу і був надто далеко для того, щоб розчути надривний Ріанин крик:
— Колвине, захищайся! Я дозволяю! Захищайся…
Вона мерщій побігла вперед, раз по раз кидаючи блискавки. Одна з них таки влучила в стрибучого шінахайда, і той з відбитою задньою лапою покотився по землі. Проте зміг підвестися й застрибав далі, хоч уже не так прудко, як летів мадваллін і біг даґванал. Наступна блискавка остаточно зупинила його, але решта двоє чудовиськ виявилися верткішими й успішно ухилялися від відьомських ударів.
Шимас нарешті схаменувся, вилаяв себе за дурну професорську звичку ґрунтовно обдумувати кожен свій наступний крок і, відштовхнувшись від землі, стрімко злетів угору. Досі левітація не була його коником, він дуже кепсько тримався в повітрі й мусив зосереджувати на цьому всі свої сили. А тепер усе виходило легко й невимушено; складалося навіть враження, що плащ реагує не на його маґічні дії, а на самі лише думки.
Завиграшки обігнавши Ріану, Шимас почав кидати в потвор вогняні кулі. Було ще далеко, вони долітали вже тьмяними й ослабленими, проте під подвійним обстрілом чудовиська не могли так успішно ухилятися, і зрештою чергова Ріанина блискавка перетворила даґванала на смердючу обвуглену тушу.
Мадваллін майже нагнав Колвина, і Шимасові з Ріаною бракувало лише якогось десятка секунд, щоб вчасно зупинити його. На щастя, саме тоді на кручу вибігли Дарах та Інґріг, і їхні вогняні кулі примусили потвору звернути вбік. Вона стала кружляти довкола них, плюючись згустками Темної Енерґії, які Дарах успішно відбивав. А потім надбігла Ріана і двома влучними ударами блискавки спопелила чудовисько.
Колвин кинувся їй назустріч, бебехнувся перед нею навколішки і став цілувати її руки.
— Дякую, пані! Красненько вам дякую. Ви врятували мене, захистили від цього страховиська. Я такий щасливий служити вам, ви завжди дбаєте про мене…
А Шимас м’яко приземлився поруч із молодою чаклунською парою й сказав:
— Ви дуже вдало нагодилися. Ми б не встигли зупинити мадвалліна.
— Але ваш політ був просто фантастичним! — захоплено мовив Дарах. — Я ще ніколи не бачив такої майстерної левітації. І взагалі, не чув про жодного чаклуна, що міг би одночасно літати і так потужно чарувати.
— А що це у вас за плащ? — поцікавилася спостережлива Інґріг. — Я його досі не бачила. І в леді Ріани меча не було… Невже знайшли в Тиндаярі? Хіба це можливо?
Шимасові не довелося нічого вигадувати, бо до них якраз підійшла Ріана.
— Отже, пророцтво не збрехало, ви справді допомогли нам. Без вашого втручання Колвин загинув би.
— То це й була наша місія? — спантеличено запитав Дарах. — Завадити чудовиську вбити чорного чаклуна?
— Схоже, що так, — підтвердила Ріана. — І повірте, ви зробили мені велику послугу. Та й не лише мені, а всьому Сестринству. Колвин становить для нас неабияку цінність, наразі він наш єдиний провідник до Тиндаяру, і хтозна, коли нам вдасться схопити ще одного такого. А мати доступ на ворожу територію дуже корисно. Саме тому всі три чудовиська накинулися на Колвина — для Ан Нувіну було вкрай важливо позбавити нас цього доступу.
— А чому саме зараз? Чому не раніше? — Із цими словами Дарах виразно поглянув на Ріанин меч. — Це якось пов’язано з вашою зброєю і професоровим плащем?
— Щодо плаща я не впевнена, а от меч точно зіграв свою роль.