Первісна. У вирі пророцтв
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Серия: Сага про Первісну #2
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Первісна. У вирі пророцтв». Краткое содержание книги:
Тим часом Шимас аб Нейван і Ріана вер Шонаґ, послухавшись поради диннеші, прямують на Ініс на н-Драйґ. Що їх чекає на цьому далекому острові, де тисячу років тому помер останній у світі дракон? Яке нове знання вони там здобудуть? І як це пов’язано з Ейрін та її Первісною Іскрою? А пов’язано ж напевно…
— Дванадцятеро? — не стримавшись, урвала його Ріана. — Як драконів? Невже…
Диннеші ствердно кивнув:
— Так, Ріано. Всупереч переконанню багатьох твоїх сестер, драконів завжди було дванадцять. І вони були нашими братами, які знехтували своїм вищим призначенням, проміняли життя в Ґвифіні в терплячому очікуванні Останнього Дня на довгі тисячоліття безплідної й безнадійної битви на землі. Це був їхній особистий вибір, і не мені їх судити. Одинадцятеро з них добровільно зреклися сили та крил диннеші й обернулися на драконів. Дванадцятий, їхній ватажок, був дуже погордливим і вирішив зійти на землю у всій своїй грізній величі та славі. Зійти не так, як зійшов до вас я, більшою частиною залишаючись у Ґвифіні; а зійти цілком і назавжди. Проте земний світ не сприйняв його в такій подобі — він зірвав йому крила, відібрав силу й поглинув їх, додавши собі запасу міцності в протистоянні Ан Нувінові. Не знаю, можливо, в цьому й полягав розрахунок нашого дванадцятого брата, якого ви називаєте Останнім Драконом. Ми досі про це сперечаємося й ніяк не дійдемо спільної думки… Та, зрештою, його мотиви не мають значення. Головне те, що вашому світові не вдалося до кінця перетравити силу та крила нашого брата. Пройшовши крізь землю, остання краплина його сили перетворилась на меч, остання пір’їна одного з крил обернулась на плащ, і вони разом застрягли між нею та Тиндаяром.
Ріана приголомшено втупилася в меч. Ще б пак — вона гадала, що це просто витвір ґвифінських чарів, найдосконаліший і наймогутнішій з усіх відомих артефактів; а насправді він виявився матеріальним утіленням хоч і невеликої, але справдешньої частини сутності диннеші…
„Так само, до речі, як і плащ,“ — подумав Шимас, торкнувшись пальцем золотої застібки. Звичайно ж, диннеші говорив про крила алеґорично, навряд чи мешканці Ґвифіну потребують якихось фізичних крил, та й дракони, позбувшись їх, любісінько собі літали. Радше тут ішлося про особливу маґію, яка могла піднести на недосяжну висоту. І в прямому розумінні — зробивши невагомим; і в переносному — захистивши від Зла.
У Шимаса зникло найменше бажання віддавати цей плащ — хоч відьмам, хоч диннеші…
— То ти прийшов забрати в нас меч і плащ? — зі скрушним зітханням запитала Ріана.
— Ні, в жодному разі. Я лише пропоную вам добровільно відмовитися від них. Майте на увазі, це ваш єдиний шанс, більше такої пропозиції не буде. Відкинувши її зараз, ви вже ніколи не зможете позбутися цих речей. Меч завжди буде з тобою, Ріано, а плащ — із тобою, Шимасе. Якщо віддасте комусь або просто викинете, вони однаково повернуться до вас. Усе життя на вас полюватиме Ан Нувін у намаганні запопасти собі краплю сили й пір’їну від крила диннеші. Ти, Ріано, здобудеш чимало ворогів серед власних сестер, які заздритимуть твоїй могутності і вважатимуть, що ти її не заслужила. А тобі, Шимасе, доведеться остерігатись як відьом, так і колеґ-чаклунів; дехто з них захоче вбити тебе, щоб заволодіти твоїм плащем. Подумайте, чи варті ваші знахідки тих небезпек, що чигатимуть на вас у майбутньому, чи виправдають вони ті численні труднощі, які сповнять ваше життя через їхню присутність. Зрештою, вам гріх нарікати, що ви даремно здійснили цю довгу подорож. Як я й обіцяв, ви знайшли тут нове знання — розкрили таємницю походження драконів. І запевняю, що вам не доведеться вмовляти інших людей повірити вам на слово. Якщо віддасте мені меч та плащ, я підкажу, де можна знайти матеріальні свідчення, які однозначно й беззаперечно підтвердять мою розповідь. За ними не треба вирушати на край світу, вони є й на Абраді.
Така пропозиція видалася Шимасові надзвичайно заманливою. Він лише хотів з’ясувати, якого роду будуть обіцяні підказки — туманними та невизначеними, на зразок „шукайте й колись знайдете“, чи чіткими вказівками про те, де саме знаходяться ці матеріальні свідчення і що вони собою являють.