Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Фэнтези » Первісна. Дорога на Тір Мінеган
Первісна. Дорога на Тір Мінеган - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Первісна. Дорога на Тір Мінеган

Электронная книга - «Первісна. Дорога на Тір Мінеган». Краткое содержание книги:

Ейрін вер Келлах була звичайнісінькою принцесою, яких на світі багацько. До того ж королівство, де править її батько, геть маленьке й незначне; власне, воно лише нещодавно стало королівством, а доти було пересічним князівством.
Проте все в житті Ейрін змінилося, коли до Ленніру прибули три відьми з далекого острова Тір Мінеган. Змінилося рішуче й безповоротно, змінилося навіть дужче, ніж їй це спершу здавалося. Бо разом з великим даром, про який вона досі й мріяти не сміла і який зненацька став дійсністю, Ейрін здобула могутніх ворогів — як на землі, так і під землею, в найпохмуріших глибинах зловісного Ан Нувіну…
1 ... 155 156 157 158 159 160 161 162 163 ... 189
Перейти на страницу:

Імар скрушно зітхнув.

— Елвен, ти не розумієш. Усе це безнадійно. Я не маю жодних шансів перемогти…

— Маєш! Зі мною — маєш. З нами маєш! Повір, ми багато можемо. Броґанова смерть — це суща дрібниця. Якщо захочеш, то вже завтра Айвар аб Фердох упаде зі сходів і скрутить собі в’язи. Або Палац Святої Віри завалиться саме тоді, коли там збереться на своє засідання Поборча Рада.

Імар приголомшено втупився в неї:

— Ти серйозно?

— Цілком, — з удаваною недбалістю підтвердила Елвен. — Ми давно могли знищити всю верхівку поборників. Та від одного цього було б мало користі, бо на місце загиблих ватажків прийшли б нові, нічим не кращі за своїх попередників. Інша річ, якщо поєднати такі силові методи з політичними й забезпечити проходження до Поборчої Ради слухняних людей. Але це може зробити лише король. Тому ми й чекали, коли ти наважишся виступити проти поборників.

— А якби не наважився?

— Це безглузде питання. Сталося те, що сталося, і вже нічого не зміниш. Я знала, що ти недовго терпітимеш. Не було б кузин відьмака, знайшлася б якась інша причина.

— І все-таки, — наполягав Імар. — Що ти збиралася робити, якби я не став конфліктувати з поборниками? Ти ж, мабуть, визначила якийсь граничний термін. І як би ти вчинила тоді — поїхала б на Абрад?

Елвен відповіла йому прямим, упевненим, рішучим поглядом.

— Я б однаково відкрилася. Але тоді б вийшло, що я підштовхнула тебе до дій, фактично примусила, а так було б неправильно. Це мав бути твій особистий вибір. Лише твій і нічий інший.

— Мій вибір… — задумливо повторив Імар. Він підвівся, взяв двійко дровин і підкинув їх у вогнище в каміні. Жаркі язики полум’я жадібно накинулися на свіжу деревину, яка затріщала й зашкварчала, бо була трохи волога. — Елвен, скажи: чи є якась надія, що я вмовлю тебе поїхати з Лахліну?

— І не думай про це, — похитала вона головою. — Я залишусь тут і боротимусь разом з тобою. Навіть не мрій позбутися мене.

— Я й не хочу позбуватись тебе. — Імар присунув до дівчини свій стілець і взяв її за руку. — Але зрозумій, що тепер я не матиму спокою, постійно хвилюватимусь, не знаходитиму собі місця. Щохвилини, щосекунди ти ризикуєш життям, а я… я безсилий допомогти тобі, захистити тебе.

Елвен лагідно всміхнулась йому, а погляд її великих сірих очей, у яких танцювали відблиски вогню в каміні, зробився ніжним і, водночас, пристрасним.

— Не бійся за мене, Імаре. Я могутня чаклунка і сама зможу постояти за себе.

— Не сумніваюсь у твоїй силі, але… Я щодня читаю звіти Конґреґації, Елвен. Переважно там ідеться про надумані справи, поборникам треба тримати народ у постійному страху, тому вони облудно звинувачують людей у вживанні чарів і спалюють їх на догоду кровожерливому натовпу. Проте час від часу знаходять і справжніх чаклунів. Ті захищаються, вбивають або калічать своїх ворогів, та зрештою поборники беруть над ними гору, перемагають числом. Як ти сама визнала, за всі ці роки майстер Ґарван зустрів у Ханґовані лише одну дорослу людину з хистом до чарів. А це свідчить про те, що Конґреґація досягла чималих успіхів у викорінені чаклунства.

— Атож, успіхи видатні, — похмуро мовила Елвен, забравши свою долоню з його рук. Її очі сповнилися гніву. — Ці нелюди винищують усіх дітей, яких лишень запідозрять у володінні маґією. А народ терпить, ще й благословляє дітовбивць. Ти правду кажеш, лахлінці заслуговують лише на зневагу… — Вона тихо зітхнула. — Повір, Імаре, я справді можу захистити себе. На відміну від тих чаклунів, з якими мали справу поборники, я не самоук, а від самого початку мала вчителя. Майстер Шовар не лише ділився зі мною своїми знаннями та досвідом, а й застерігав від помилок, що їх припускався сам. Крім того, ми враховуємо можливість викриття, і в нас завжди напоготові ретельно розроблений план утечі.

— Навіть найідеальніший план не здатний усього передбачити, — зауважив Імар.

— Певна річ, — погодилась Елвен. — Але я не дурна і не зажену себе в таку безвихідь. Знатне походження надійно захищає мене від брехливих наклепів, а з чарам я вкрай обережна, ніколи не вдаюся до маґії, коли є найменший ризик, що це хтось помітить.

— Щоб тебе запідозрили, не конче чарувати на людях. Як правило, дорослих чаклунів викривають за непрямими доказами.

— Поборники не наважаться арештувати мене на підставі одних лише підозр. Вони розпочнуть слідство, встановлять за мною стеження, а я відразу про це дізнаюся.

1 ... 155 156 157 158 159 160 161 162 163 ... 189
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)