Давня історія України (в трьох томах). Том 3: Слов’яно-Руська доба
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2000
- Язык: украинский
- Год: Інститут археології НАН України
- ISBN: 966-02-1396-4
- Жанр: История
Электронная книга - «Давня історія України (в трьох томах). Том 3: Слов’яно-Руська доба». Краткое содержание книги:
Для істориків, археологів, усіх, хто цікавиться історією України.
Давид Ростиславич діяв у руслі політики Мономаха, брав участь в усіх загальноруських діях. Після смерті Олега (1115) він став чернігівським князем. Після Давида (1123) Черніговом правив Ярослав Святославич. Проте 1128 р. його вигнав з Чернігова племінник Всеволод Ольгович, що до того займав удільний чернігівський стіл — тмутараканський. Ярослав повернувся до Мурома, де невдовзі помер. Новгород-Сіверське князівство стало уділом Давидовичів.
Всеволод Ольгович провадив політику схожу з політикою свого батька, особливо це виявилося після смерті Мстислава, коли він почав організовувати коаліції проти влади Ярополка, нападав на сусідні князівства, приводив на Русь половців. Після смерті Ярополка та приходу Всеволода до Києва чернігівськими князями стали сини Давида Володимир та Ізяслав. Політичні усобиці між Ольговичами та Давидовичами мали місце в самому Чернігівському князівстві.
Особливе місце в політичному житті займало Переяславське князівство. Фактично воно не провадило самостійної політики, а діяло в руслі політики великого князя київського. Але оскільки князівство було одним з осередків Руської землі та знаходилося близько від Києва, то Переяслав практично був трампліном до великокнязівського столу. Тому великий князь приділяв значну увагу тим, хто займав це князівство. Друга особливість князівства полягала у тому, що воно відігравало роль щита Русі проти Степу, було переднім краєм боротьби з половцями.
До приходу на великокнязівський стіл переяславським князем з 1093 р. був Володимир Мономах. З 1113 по 1132 р. (тобто до приходу останнього в Київ) тут княжив його син Ярополк. Як зазначалося вище, Ярополк із своїми дружинами брав активну участь у боротьбі з половцями, а також у конфліктах з Ольговичами.
1132 р. Ярополк передав Переяслав своєму небожу — старшому сину Мстислава Великого Всеволоду, який сидів у Новгороді. На тогочасній політичній мові це означало, що саме Всеволод буде наступником великого князя. Проте молодші Мономаховичі не бажали віддавати київський стіл нащадкам Мстислава. Тому Всеволода, який пробув у Переяславі з ранку до обіду, негайно вигнав звідти Юрій Володимирович Довгорукий. Практично саме з цього моменту почалася його багатолітня боротьба за Київ. Та і його самого через вісім днів вигнав Ярополк, який передав Переяслав сину Мстислава Ізяславу — майбутньому князю київському. Його боротьба з Довгоруким за Київ була основою політики на Русі у 40-50-і роки XII ст. Але зміцнення позицій Ізяслава не входило до планів Ярополка, і того ж року він силою вивів його з Переяслава, а посадив тут свого брата В’ячеслава. В’ячеслав не схотів сидіти на неспокійному переяславському столі і, незважаючи на умовляння Ярополка (того задовольняв брат, який за своєю вдачею не прагнув до верховної влади), взимку 1134 р. повернувся до Турова.
Почалася нова суперечка за Переяслав. Юрій Довгорукий умовив Ярополка віддати йому Переяслав в обмін на Ростово-Суздальські землі. Проти цього виступили Ізяслав Мстиславич та Ольговичі. Почалися усобиці, походи князів, що призводили до спустошень Переяславської землі. Боротьба скінчилася угодою, згідно з якою Переяслав дістався наймолодшому Мономаховичу — Андрію, що сидів на Волині. Незважаючи на неодноразові спроби Ольговичів силою захопити Переяслав та їхні напади на Посулля, Андрій княжив у Переяславі до своєї смерті 1141 р.
Волинське князівство. Воно здавна мало найтісніші зв’язки з Києвом. Великі князі київські розглядали його як свій домен, князі тут часто мінялися, жодний князівський рід не міг тут довго втриматися. У цьому князівстві сиділи князі, поставлені київським князем або земля взагалі управлялась безпосередньо із столиці.
З 1100 р., після того, як Святополк з Мономахом вивели Давида Ігоровича з Володимира (давши йому Дорогобуж та Бужськ), на Волині почав княжити Ярослав Святополчич. Правління останнього тривало до 1117 р., коли відбувся конфлікт з Мономахом через його незадоволення переходом Мстислава Володимировича до Білгорода. Ярославу довелося тікати до Угорщини та Польщі. Волинські бояри відступилися від нього й пристали на бік Мономаха. У Володимирі став княжити (до 6 січня 1118 р.) Роман Володимирович, а по його смерті — брат Андрій. Ярослав за допомогою поляків намагався повернути собі Волинь. 1121 р. він здійснив похід до Червеня, але посадник Фома Ратиборич відбив напад.
1123 р. Ярослав організував великий коаліційний похід на Володимир, в якому, крім поляків, брали участь угри та чехи, а також дружини галицьких Ростиславичів. Похід, вірогідно, застав Мономаха зненацька. Він почав збирати військо, а на допомогу Андрієві послав Мстислава з малою дружиною. Але під час облоги Володимира Ярослав попав у засідку і був убитий двома (ймовірно, найманими Андрієм) ляхами. Коаліція розпалась й облогу було знято.