Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства
- Автор: Канигин Юрий Михайлович
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: А.С.К.
- ISBN: 966-8291-18-2
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства». Краткое содержание книги:
Книга розрахована на широкий читацький загал, усіх, хто прагне глибше пізнати себе, свій народ, його минуле, сьогодення і майбутнє.
Але ще більш показовим, з точки зору панмонголізму, є те, що матірщина стала для багатьох (і не лише з «нижчого прошарку») ніби другою розмовною мовою. І справа не лише у вигуках, у «підсолюванні» розмови слівцями, від яких вуха в'януть. Доходить до того, що цілком осмислена розмова чи монолог наполовину і більше складається з матюків, Відомі віршовані перли, що містять 80 відсотків таких словосполучень. До речі, цікава деталь: є слова, що абсолютно не перекладаються на нормальну мову, а між тим росіянин душею безпомилково пізнає їхній смисл. Чи не так? — запитав Гуру.
— Згоден з Вами, — відповів я.
Від автора:
Мат став одним із знарядь російського панмонголізму — русифікації. Я навчався в МДУ і мав нагоду багато спілкуватися з юними представниками різних національностей СРСР, із зарубіжними студентами. Всі вони запевняли мене, що російська матірщина розповсюджується у них на батьківщині, як зараза. А японці, які вступали у контакт з росіянами, навіть спеціально вивчали матірщину, щоб краще розуміти російську душу.
Стосовно України, то матірщина стала поширюватися тут після «возз'єднання з північним братом». Запорожці лаялися по-своєму, найвживаиішими були лайки «срака», «гімно», «сучий син». Звичайно, образливо було одержувати і таку «нагороду». Але — свою, від своїх.
І ЗІЙШЛИСЯ ДВА НАРОДИ
Нам з казаками украинными вместе не быти.
Кузьма Минин
Як! Щоб чесні козаки піддалися московській мужві? Та не будь я Остап Кукубенко!
С. Гедеонов. Смерть Ляпунова
— Влітку 1612 року у Москві під стінами Кремля, що утримувався поляками і литовцями, зійшлися військові сили двох народів, які до цього майже 300 років жили окремо, — народу руського (Західної Русі) і народу московського (Східної Русі). Мета була одна — прогнати польсько-литовського агресора, звільнити від нього місто. Це стосувалося не лише московитів, але й Західної («українної») Русі. Козаки, які прийшли з півдня, південного заходу і виступили на боці ополчення Мініна і Пожарського, тим самим поклали край польсько-литовській гегемонії над Україною. Зійшлися дві нації, а не частини одного народу. Війська їхні не зливалися, стояли і діяли нарізно.
Відомий російський історик С. Соловйов так характеризує ситуацію (звичайно, розуміючи її по-своєму, в проросійському дусі): «Під Москвою відкрилося цікаве видовище. Під її стінами стояли два ополчення, що мали одну мету — витіснити ворогів із столиці, а між тим різко розділені і ворожі один до одного; старе ополчення, що складалося переважно з козаків (з українських земель — Ю. К.)… було представником Росії хворої, представником народонаселення раніше загиблої Південної України, народонаселення з антигромадянськими (читай: антимосковськими — Ю. К) устремліннями; друге ополчення (Мініна і Пожарського — Ю. К.) — було представником здорової, свіжої половини Росії (читай: Московії — Ю. К.), того народонаселення із земським характером, яке з самого початку Смути чинило опір їхнім виплодкам, злодійським слугам, і тепер, незважаючи на всю очевидну безнадійність становища, зібрало… останні сили і виставило їх на очищення держави. Запорука успіху полягала в тому, що ця здорова частина російського народонаселення, з одного боку, усвідомивши необхідність пожертвувати всім для порятунку віри і вітчизни, а з другого, виявивши джерело зла, головного ворога Московської держави, порвала зв'язки з хворою, зараженою частиною (тобто з військом, що прийшло з України — Ю. К.).. Слова Мініна, сказані в Нижньому: «Захотіти нам допомогти Московській державі, то не пошкодувати нам нічого», і слова ополченців під Москвою: «Зовсім нам з козаками разом не стояти» — слова, в яких виявилося внутрішнє очищення, видужання Московської держави; чисте (тобто Московія — Ю. К.) відокремилося від нечистого (тобто України — Ю. К.); здорове від зараженого, і очищення держави від ворогів зовнішніх було вже легким» [Соловьев С. М. История России с древнейших времен. — Кк. 4.—С. 679].