Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » История » Історія польсько-українських конфліктів т.3
Історія польсько-українських конфліктів т.3 - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Історія польсько-українських конфліктів т.3

Электронная книга - «Історія польсько-українських конфліктів т.3». Краткое содержание книги:

Автор у хронологічній послідовності зібрав і упорядкував документи про події в Закерзонні у 40-х роках XX ст. Показано, хто був винний у винищенні українського населення. Наведено історію цього регіону.
Кожного, хто високо оцінив важливість і актуальність виходу в світ трьох томів книги Миколи Сивіцького «Історія польсько-українських конфліктів», просимо приєднатися до нашої сердечної вдячності п. Ярославі Барусевич та Дослідній фундації ім. О.Ольжича в СІЛА за сприяння у виданні цієї книги.
1 ... 152 153 154 155 156 157 158 159 160 ... 184
Перейти на страницу:

Ще одна справа вимагає вирішення. Буває, що українці є членами ППР і мають партійні квитки. Виглядає на те, що все українське село Тилява є симпатиками ППР, а майже кожний українець є членом ППР. Прошу сказати, що ви про це думаєте. На мою думку, до цих людей не можна ставитись як до комуністів, бо вони вступили у ППР через несвідомість. Маю намір карати тільки головних винуватців, а решту скеровувати на правильний шлях через усвідомлення.

На території є українські священики, які можуть повністю забезпечити духовні потреби нашого населення. Але в українських селах з'являються польські ксьондзи, переважно направлені УБП та МО, і починають відправляти у церквах для нашого населення католицькі богослужіння. Проповіді проголошують польською. Опинившись в українському селі, заселеному тепер частково поляками, які не збудували ще костелу, відправляють свої богослужіння у церквах. Пізніше український священик відправляє богослужіння для своїх вірних. Я постарався детально запізнатися з проблемою церкви на цьому терені. Результати викладу наступного разу в окремому додатку. Якщо виявимо, що польські ксьондзи відправляють богослужіння в українських селах за дорученням УБП і зауважимо їхню шкідливу діяльність, то треба буде поставитись до них виключно як до агентів «демократичного уряду». Маючи вказівки УБП, польські ксьондзи можуть відновити традиційне «перехоплення душ».

Є випадки, коли польські вчителі змушують українських дітей молитися польською і навіть обов'язково ходити на уроки з римо-католицької релігії. Ще перед зустріччю зі мною командири здійснили відповідні дії, завдяки чому українські діти можуть знову молитись українською, а польські вчителі за дозволом інспектора або і з власної ініціативи ввели навіть до плану по кілька годин навчання української мови.

Як чинити у випадку заміни метрик зі зміною національності включно? Такі випадки мають місце в околицях Криниці. Більш масового характеру це набрало у Тилічі і Мушині.

Колего Командире! Прошу обов'язково прислати більше літератури, призначеної для польського ринку. Буде можливість переправити наші видання на захід. Без труднощів можна переправляти наші видання до ЧССР, навіть до Праги. Кордон долається без клопоту. Думаю, що навіть вдасться знайти відповідних людей. З того боку кордону ще є наші лемківські села. Кілька днів тому до такого словацько-лемківського села випадково зайшов наш кущовий. Він потрапив на традиційну вечорницю, була нагода для розмови з більшою групою людей. Населення прийняло наших із симпатією і запрошувало знову. Був навіть якийсь українець із Праги. Словацька варта майже не охороняє кордону — дуже боїться наших.

Отже, починаються передвиборчі мітинги. Такий мітинг відбувся сьогодні у Грибові. Додаю повідомлення старости, у якому згадується про можливість «переселення» лемків-українців. Чи це тільки передвиборчий трюк, щоб настрашити наше населення і змусити його голосувати, чи захочуть усунути його від виборів — не знаю. Бо відновлення акції виселення не можна виключити. У деяких польських селах значну частину населення було позбавлено голосу за співпрацю з польським підпіллям чи більшовицькими партизанами ще під час німецької окупації. (…)

Слава Героям!

Р.

Місце постою, 5.1.1947 р.

Archiwum Państwowe Rzeszów, zespół WUSW. — Sygn. 165. — К. 7–9.

Документ 75

ПРИПІКАННЯ ЖАРОМ

Фрагменти спогадів Александри Карпи.

Я народилася 6.07.1929 року в Жерниці Верхній Леського повіту. Мої батьки, Білі Михайло і Софія, назвали мене Ольгою. На Західних землях мій вітчим Новий Дмитро зареєстрував мене як Нову Александру, щоб затерти сліди переслідування у минулому. Мій батько помер, коли мені було два роки. Тепер за чоловіком моє прізвище Карпа.

Мене переслідували через мого брата Володимира. Він народився 11.07.1925 року також у Жерниці. У 1944 році вступив до одного з відділів самооборони, щоб захищати наших людей від польських банд, які нападали, грабували і вбивали. Пізніше відділи самооборони перетворили у сотні УПА. Брата було призначено до сотні «Бора», мав псевдонім «Грім». Коли ми ще мешкали у рідному селі, брат відвідував нас час від часу. Я носила до лісу білизну і їжу не тільки для нього, але й для інших стрільців із сотні «Бора». Конфіденти донесли про ці відвідини і мою допомогу. Скільки разів військо було у нашому селі, стільки не минало нашої хати. Обшукували будинки, били всю родину, питали про брата, грабували, що хотіли. Ловили курей, перекручували їм шиї, в'язали шнурком, перекидали через плечі й відходили. Переважно це було військо з Балігрода. Часом вони забирали мене і вітчима до Балігрода, тримали у підвалі день або два і випускали додому, побивши ще на дорогу.

1 ... 152 153 154 155 156 157 158 159 160 ... 184
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)