Історія польсько-українських конфліктів т.3
- Автор: Сивицкий Николай
- Серия: Історія польсько-українських конфліктів #3
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: ім. Олени Телыги
- ISBN: 966-7601-62-5
- Переводчик: Петренко Є
- Жанр: История
Электронная книга - «Історія польсько-українських конфліктів т.3». Краткое содержание книги:
Кожного, хто високо оцінив важливість і актуальність виходу в світ трьох томів книги Миколи Сивіцького «Історія польсько-українських конфліктів», просимо приєднатися до нашої сердечної вдячності п. Ярославі Барусевич та Дослідній фундації ім. О.Ольжича в СІЛА за сприяння у виданні цієї книги.
Постерунки МО є у Дуклі, Сенковій, Ліпинках, Усті Руському [нині Горлицькому], Ропі, Снетниці, Мушині, Тилаві, Криниці, Грибові з особовим складом 5—10 міліціонерів. У Горлицях і Новому Сончі є приблизно 30 міліціонерів. Ставлення МО до українського населення стримане, в акціях, облавах і арештах вони майже не беруть участі. Окремі постерунки намагаються навіть виявити певну прихильність, до чого їх змушують мала чисельність і значна відстань до більших осередків.
В адміністрації працює значна кількість пепеерівців, решта працівників — це місцеві поляки з такими самими поглядами, як і все польське суспільство. Кожний польський урядник намагається солідно виконувати доручення, які приходять з вищих інстанцій. Кожен поляк міцно прив'язаний до державної посади і намагається мати користь з вигідного життя. Ставлення адміністрації та інших згаданих вище органів до нашого руху негативне, але спеціального переслідування нема.
Діяльність польського підпілля концентрується у Татрах. Тут вони, як правило, виступають як AK і НСЗ. Їхня діяльність поширюється на Новосондецький повіт. Колись підрозділи АК заходили до українських сіл в околицях Криниці і Нового Сонча. До українського населення ставляться досить прихильно. На тему УПА висловлювались позитивно.
Український відтинок
Українське населення Західної Лемківщини на зустрічах з підрозділами УПА після певного зближення та пізнання українських повстанців змінило своє ставлення, виявляє прихильне ставлення до нашого руху. Перед появою підрозділу в цій місцевості населення ставилось до повстанців як до звичайних бандерівців, з якими треба боротись. Якщо навіть часом вдавалось переконати окремих селян у необхідності революційної боротьби, то залишались сумніви в її ефективності. Але поява загону і особливо успіхи у боротьбі з Військом Польським зробили колосальний вплив. Побачивши добре організований і озброєний бойовий підрозділ, населення повірило у можливість ведення боротьби не тільки тут, але й на інших землях України. Про нашу боротьбу на Закерзонні лемківські українці майже нічого не чули, тому наша діяльність на цих теренах для них є новиною.
Треба відзначити, що національна свідомість широких лемківських мас на високому рівні. Як правило, вони себе називають українцями, за винятком небагатьох, які призвичаїли себе до назви руснаки або лемки. За такий короткий час нашої діяльності на цій території можна говорити про значні досягнення в ознайомленні лемківських українців з революційною боротьбою.
Терористичні акції й арешти гнітюче впливають на населення. Перші удари тероризували людей на довший час і змушували до постійної обережності. Ставлення ж до повстанців не змінилось, а, навпаки, стало більш прихильним, бо спільні переживання об'єднують людей. Але ще є багато сіл, у яких люди бояться підозр з боку ворожих елементів і, не усвідомлюючи злочинності своїх дій, відповідно до розпоряджень доносять у найближчі органи безпеки про появу повстанців. У несвідомому селі такий донос розглядається як обов'язок, і ніхто цього не приховує.
Слава Україні!
Р-Т
Місце постою, 15.12.46
Archiwum Państwowe Rzeszów, zespół WUSW. — Sygn. 163. — K.10–13.
МЕТАМОРФОЗА ЛЕМКІВЩИНИ
Це перша доповідь командиру підрайону УПА «Бескид» (Лемківщина), складена командиром під псевдонімом «Р», якого переведено на територію Західної Лемківщини з метою поповнення розбитих кадрів.
Колего Командире!
(…) В околицях Криниці було багато учнів середніх шкіл [які після навчання здатні бути командирами УПА], але під час німецької окупації більшовики майже всіх арештували внаслідок провокації «Ворона», одного з командирів УПА[48]. Ширше про цю справу не пишу, бо думаю, що ви її знаєте. Деякі учні сидять удома або далі вчаться у Криниці, де є гімназія, правдоподібно призначена для лемків. Тут є три вчителі-українці, але це переважно старші люди, бо молодим влада вже не довіряє, і вони почали переховуватись. Окремі священики симпатизують нам, але трохи бояться, бо перебувають під наглядом УБП. Є випадки, коли УБП намагається завербувати їх як агентів. Хто з наших священиків пішов на співпрацю — невідомо, але і це можна припускати, бо УБП посилено працює в цьому напрямку і докладає значних зусиль. (…)
48
«Ворон» — командир радянського підрозділу, який маскувався під УПА у Дубненському повіті на Волині за німців та «других» совітів. Нищив українську молодь, яка поверталася з німецької неволі, членів УПА, інтелігенцію. Вбивства невинних людей без огляду на їхній соціальний стан чи політичні симпатії мало за мету збурення загальної ненависті проти УПА.