Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба

З V ст. до н. е. за археологічними даними простежується різке збільшення притоку в грецькі міста Північно-Західного Причорномор'я античного імпорту[840], що хронологічно збігається з часом посилення Афін на Понті. Тривале шанування культу Афіни мешканцями Тіри, зображення сови на монетах міста IV ст. до н. е. свідчать на користь висновку про те, що місто перебувало під певним впливом Афін. Можливо, в останній чверті V ст. до н. е. Тіру було залучено до складу Афінського морського союзу[841].

Господарство Тіри на ранньому етапі її розвитку було в цілому аграрним. Хліборобство, скотарство, рибальство були основними заняттями перших поколінь тіритів. Торгівля залишалася розвиненою слабо, що, зокрема, підтверджується браком в цей час власного монетного карбування. Вірогідно, внутрішня торгівля здебільшого мала міновий характер. Серед торговельних контрагентів зовнішньої торгівлі можна назвати Іонію, Аттику і Хіос[842]. Але незважаючи на це, в цілому господарство міста мабуть було натуральним.

Поки що немає ніяких даних щодо державного устрою Тіри V—IV ст. до н. е. і соціальної структури її населення. За аналогією з деякими іншими мілетськими апойкіями Північно-Західного Причорномор'я можна припускати, що і в Тірі на чолі поліса стояли олігархи. Про можливість короткочасного правління в Тірі олігархів свідчать декілька випусків срібних місцевих монет[843].

Трохи більше відомо про етнічний склад населення міста, основну частину якого складали греки, нащадки перших колоністів. Імена грецького походження, використання мілетського календаря, будівельна справа, ідеологічні уявлення жителів — все це вказує на те, що в цілому культура Тіри була в цей час еллінською.

Історія Тіри елліністичного часу, на відміну від попереднього, багатша на джерела. З другої половини IV ст. до н. е. Північно-Західне Причорномор'я стає ареною військових конфліктів між македонською армією, з одного боку, і скіфами, а пізніше гетами, з другого. У 30-ті роки IV ст. до н. е. війська Олександра Македонського дійшли під командуванням Зопіріона до Ольвії. Можливо, і в Подністров’ї велися бойові дії, про що можуть побічно свідчити руйнування, зафіксовані у Ніконії. У Тірі подібних руйнувань не виявлено, хоча в ході археологічних досліджень було з'ясовано, що саме у цей час мали місце занепад оборонних споруд і перебудови на території житлових кварталів[844]. Таким чином, у нас немає жодних доказів на користь можливості облоги Тіри Зопіріоном, але про якийсь рубіж у розвитку міста в 30-ті роки IV ст. до н. е. все ж таки можна говорити. Слід відзначити, що численні сільські поселення, які виникли у IV ст. у Нижньому Подністров'ї, також не зазнали якоїсь руйнації. Все це дає підстави вважати, що Тіра, принаймні у 30-ті роки IV ст. — середині III ст. до н. е., мала надійну сільськогосподарську базу і, отже, достатньо умов для економічного розквіту.