Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба
- Автор: Коллектив авторов, Толочко Пётр Петрович
- Год: 1998
- Язык: украинский
- Год: Інститут археології НАН України
- ISBN: 966-02-0726-3
- Жанр: История
Электронная книга - «Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба». Краткое содержание книги:
Для істориків, археологів, усіх, хто цікавиться історією України.
У фортечному будівництві захисні лінії складалися з стін та прямокутних або круглих (чи напівкруглих) у плані башт. Стіни і башти увінчувалися зубцями для захисту лучників і могли мати дахи. Брами у кріпосних стінах фланкувалися баштами, а сам переріз з боку міста міг оздоблюватися невеликим плоским або навіть об'ємним портиком. Найбільш репрезентативні залишки таких споруд відкрито у Херсонесі[863] та в Ольвії[864]. Звичайно місто обносилося однією захисною лінією. Але у Пантикапеї була ще одна захисна лінія, яка оточувала акрополь[865]. Стіни робилися як із сирцевої цегли, так і з каменю на глиняному розчині.
Серед монументальних споруд у Північному Причорномор’ї найповніше досліджені храми, від яких збереглися незначні залишки стін та порівняно значна кількість архітектурних деталей, які дають змогу зробити графічні реконструкції деяких з них. За типом це були периптери (шестиколонний храм Аполлона іонічного ордеру у Пантикапеї першої половини V ст. до н. е. і шестиколонний храм Аполлона Дельфінія доричного ордеру в Ольвії III ст. до н. е.)[866], але найчастіше антові або простильні (антовий двоколонний храм іонійського ордеру Аполлона Дельфіній V ст. до н. е. в Ольвії і там само такий або простильний) храми Зевса дорійського ордену III ст. до н. е.; антовий храм (?) дорійського ордеру у Мірмекїї IV—III ст. до н. е.; чотириколонний простильний храм іонійського ордеру другої половини IV ст. до н. е. у Херсонесі[867]. Існували й толосові храми. Залишки такого храму з використанням доричного та іонічного ордерів було відкрито, зокрема, на Азійському Боспорі (Тамань)[868].
Рис. 66. Храм іонічного ордеру. Херсонес, III ст. до н. е. Реконструкція I. Р. Пічикяна.
Поряд з храмами на теменосах знаходилися і різні за формою та декором вівтарі — круглі або прямокутні у плані, ступінчаті та ін. Найцікавіші з них відкрито в Ольвії та Херсонесі[869], зокрема вівтар Пассіада.
Теменоси з'єднувалися з оточуючими вулицями за допомогою пропілей (Ольвія).
Агори, як правило, з однієї або кількох сторін мали колонади — стої — у глибині яких могли розташовуватися адміністративні, торговельні та інші будівлі. Були стої, які використовувалися лише як місце для спілкування вільного населення античних міст. Залишки саме такої великої стої, яка відокремлювала теменос Аполлона Дельфінія від агори, були відкриті в Ольвії[870].
З інших споруд суспільного, культового або адміністративного призначення у Північному Причорномор'ї відкрито досить незначні залишки (наприклад, театру в Херсонесі), щоб ми мали змогу реконструювати їх зовнішній вигляд, але досить часті знахідки "фрагментів різнокольорового розписного тинку дають підстави вважати, що інтер'єри їх мали високоякісні розписи, виконані у так званому структурному стилі, коли відтворювалася засобами живопису структура кам'яної кладки. Застосовувалися й рельєфні оздоблення інтер'єру приміщень у вигляді різних орнаментальних порізок. Кольорова гама складалася з білого, чорного, червоного, жовтого, коричневого, синього кольорів. Структура таких розписів реконструйована, зокрема, для деяких парадних приміщень III—II ст. до н. е., залишки яких було знайдено у Пантикапеї та Фанагорії[871]. У зв'язку з цим відзначимо також розпис III ст. до н. е. у Німфейському святилищі, на якому були прорізані малюнки більше 30 вітрильних кораблів, тварин, людей, сцен полювання[872]. Використовувався колір і в колонадах портиків архітектурних споруд.
У цілому відзначимо, що у ці часи головними архітектурно-містобудівними центрами були агори (у тих містах, де не було акрополів), або агори у нижньому місті і палацово-культові укріплені вершини акрополів. Перший досить яскравий приклад подає нам Ольвія. Тут агора у Верхньому місті була оточена великою стоєю, торговельними спорудами, гімнасієм, будинками колегій, поряд розташовувалися будинок суду — дикастерій та центральний теменос міста. Увесь цей ансамбль, який був оточений переважно одноповерховою житловою забудовою, без сумніву, домінував не тільки у Верхньому місті, але й над Нижнім містом. Його було добре видно з боку гавані та лиману з кораблів, які прямували до Ольвії, порушуючи одноманітність досить рівної берегової поверхні плато. Ще більш виразним був силует Пантикапею, акрополь якого увінчували палац правителів, храм Аполлона, досить значний за розмірами для цього міста, та оточуючі їх фортечні мури та башти.
863
Гриневич К. Э. Стены Херсонеса Таврического // ХСб. — 1926. — Ч. 1. — Вып. 1; — 1927. — Ч. 2. — Вып. 2; — 1929. — Ч. 3. — Вып. 5.
864
Крыжицкий С. Д„ Лейпунская Н. А. Комплекс западных ворот Ольвии // АДСП. — К., 1988. — С. 10—32.
865
Толстиков В. П. Оборонительные сооружения акрополя Пантикапея // Сб. тр. ГМИИ им. А. С. Пушкина. — М., 1984. — Вып. 7. — С. 28—56.
866
Пичикян И. Р. Малая Азия... — С. 156 и сл.; Карасев А. Н. Монументальные памятники... — С. 27 и сл. — Рис. 2, 13. Трактування відкритих в Ольвії залишків як залишків храму досить спірне. Див.: Крыжицкий С. Д. Архитектура античных государств... — С. 5 и сл.
867
Карасев А. Н. Указ. соч. — С. 49 и сл.; С. 113 и сл.; Пичикян И. Р. Малая Азия... — С. 78 и сл.; С. 191 и сл.; С. 207 и сл.
868
Сокольский Н. И. Таманский толос и резиденция Хрисалиска. — М., 1976.
869
Карасев А. Н. Указ. соч. — С. 73—113; Русяева А. С. Исследование Западного теменоса Ольвии (Предварительные итоги) // ВДИ. — 1991. — № 4; Пичикян И. Р. Малая Азия... — С. 198 и сл.
870
Леви Е. И. Ольвия. — С. 90 и сл.
871
Ростовцев М. И. Античная декоративная живопись на Юге России. — СПб., 1913—1914. — С. 118 и сл.; табл. XXXVIII; Блаватский В. Д. Фанагорийская стенная роспись // МИА. — 1956. — № 57. — С. 168 и сл.
872
Грач Н. Л. Открытие нового исторического источника... — С. 81—88.