Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба

Рис. 63. Західні ворота Ольвії в нижньому місті, кінець IV—III ст. до н. е.

В общині чимало людей займалися збиранням податків і мита, розподілом робіт [IOSPE, І2, 25—31], контролем над карбуванням монет, торговельними операціями та ін. Усі вони були безпосередніми представниками поліса. Всеосяжний контроль над більшістю галузей господарського життя вказує на певну тенденцію до державної монополії.

Бурхливий розвиток Ольвії спиняється приблизно в середині III ст. до н. е., коли унаслідок варварської, можливо, галатської навали[805], припиняє своє існування більшість поселень сільської округи Ольвії. Життя жевріло тільки на лівому березі Бузького лиману[806]. Такий стан триває до середини II ст. до н. е., коли велика хора Ольвії остаточно припиняє своє існування і криза охоплює практично всі сторони суспільного й економічного життя Ольвії.

Про тяжке становище міста в цей час свідчить декрет на честь одного з найбагатших громадян Ольвії Протогена [IOSPE, І2, 32], найімовірніший час появи якого — остання чверть — кінець III ст. до н. е.[807]. Судячи з декрету, Ольвія платила данину не тільки Сайтафарну — цареві якогось об'єднання племен (можливо, саїв), а й багатьом іншим, яких в декреті названо скіпетроносіями. Ольвія перебуває весь час під загрозою нашестя войовничих племен, зокрема галатів і скірів, які уклали союз і зібрали великі сили для зимового походу на Ольвію. Судячи з декрету, галати і скіри були зайшлими племенами. Про це свідчить страх перед ними у місцевих варварських племен — фісаматів, скіфів і савдоратів, які, побоюючись жорстокості галатів, шукали укріпленого місця. Становище Ольвії ускладнювалось і зрадою прикордонних мікселлінів та рабів, що були союзниками в якійсь попередній війні. Крім того, в середині III ст. до н. е. ускладнюються відносини поміж понтійськими полісами. Це знайшло відображення і в ольвійській політиці — близько 260 р. до н. е. Ольвія була втягнута у війну із колись дружнім полісом Істрією і Каллатісом на боці Візантію, який намагався контролювати гавань у Томах, де мали свої інтереси названі центри[808].

Ця військово-політична та економічна криза, очевидно, починаючи з двадцятих років III ст. до н. е., дещо ослабла, і Ольвія знову, після 30-річної перерви, карбує срібло протягом майже півстоліття[809]. Крім цього, поліс намагався подолати кризовий економічний стан, вживаючи низку заходів, зокрема, вдавався до позик у багатих громадян Ольвії та інших полісів — таких як Протоген або херсонесит Аполлоній та ін. [IOSPE, І2, 32; НО, 28, 123; IOSPE, І2, 240], жорсткого контролю держави над кредитними та торговельними операціями, певного протекціонізму в зовнішній торгівлі, розширення державної монополії на торгівлю хлібом і, мабуть, вином.