Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба

V—І ст. до н. е. у розвитку архітектури та містобудуванні античних північнопричорноморських міст стали часом розвитку власне грецьких традицій цього регіону, а також вироблення на базі контактів з оточуючими варварськими племенами, зокрема із скіфами, змішаного греко-варварського стильового напрямку[862]. В цілому слід відзначити, що в історії північнопричорноморської архітектури, як і давньогрецької взагалі, можна виокремити два періоди — класичний та елліністичний. Проте вони не відрізнялися один від одного так яскраво, як це було у Греції.

Ольвія. Теракотове погруддя Кори-Персифони. IІІ ст. до н. е.

Ольвія. Вівтар на Центральному теменосі. IV-III ст. до н. е.

По-перше, архітектура північнопричорноморських міст першого з них ніколи не підносилася до такого рівня розвитку, як у Греції. Це все було деякою мірою те саме, але на суто провінційному рівні. По-друге, слід відзначити, що у класичний час у Північному Причорномор'ї набув розповсюдження головним чином тільки іонійський ордер. І, нарешті, коли класичний період історії Північного Причорномор'я позначився переважним розвитком еллінських традицій, то власне елліністичний не набув тих рис східних впливів, які були характерні для Греції. У Північному Причорномор'ї він позначився поширенням дорійського ордеру та малоазійських форм аттичного, а також виробленням найхарактерніших рис, притаманних північнопричорноморській архітектурі.

Звичайно, V—І ст. до н. е. не були часом невпинного піднесення північнопричорноморської архітектури. Максимальний розквіт архітектури і будівництва припадає на IV — першу половину III ст. до н. е., а кризові явища спостерігаються у II—І ст. до н. е.

У досліджуваний період у Північному Причорномор'ї будувалися всі основні категорії античних архітектурних споруд. Тут працювали не тільки свої будівельники, а й архітектори, які володіли усією сукупністю знань з архітектурно-будівельної справи і були в змозі створювати високоякісні ансамблі та окремі споруди.

Містобудівні традиції збагатилися появою прямокутного регулярного планування (Херсонес, Керкінітида, Порфмій). Міста отримують чітку квартальну забудову, зникають землянки. Усі споруди робляться з каменю або сирцевої цегли. Провадяться досить значні роботи з благоустрою міст, зокрема в галузі водопостачання, каналізації, терасування схилів тощо. Зростає площа міст, яка в найзначніших центрах досягає 40—50 га. Проводяться значні перебудови на теменосах, агорах (Ольвія), в житлових кварталах. Міста обносяться фортечними мурами з баштами. Зводяться палаци (Пантикапей), храми та вівтарі, театри (Пантикапей, Херсонес, Ольвія), отримує значне поширення архітектура малих форм, поховальна архітектура. Приділяється значна увага оформленню інтер'єрів житлових будинків, адміністративних та суспільних і культових споруд, поховальних склепів. В ордерній архітектурі поряд з іонійськими набувають значного поширення дорійський ордер та ордери малих форм — аттичний та малоазійський. Коринфський ордер починає використовуватися не раніше III ст. до н. е. і лише у меморіальних пам'ятках малих форм.