Історія польсько-українських конфліктів т.3
- Автор: Сивицкий Николай
- Серия: Історія польсько-українських конфліктів #3
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: ім. Олени Телыги
- ISBN: 966-7601-62-5
- Переводчик: Петренко Є
- Жанр: История
Электронная книга - «Історія польсько-українських конфліктів т.3». Краткое содержание книги:
Кожного, хто високо оцінив важливість і актуальність виходу в світ трьох томів книги Миколи Сивіцького «Історія польсько-українських конфліктів», просимо приєднатися до нашої сердечної вдячності п. Ярославі Барусевич та Дослідній фундації ім. О.Ольжича в СІЛА за сприяння у виданні цієї книги.
Значна частина війська не задоволена своєю владою і більшовицькими офіцерами, які ганяють їх по горах і лісах на пошуки загонів УПА. Під час акції на село Вижна Жерниця рядові говорили селянам: «Скоро також Сталін зависне на шибениці, як німці у Нюрнберзі». У кінці місяця значна частина старих солдатів була звільнена, а на їхнє місце прибули рекрути, які почуваються у війську дуже погано, бояться йти на акції проти наших загонів. Щоб не жити у вічному страху, починають утікати додому. Дезертирство відзначено у Балігроді (5), Команьчі (3) і в Загорі.
Крім Війська Польського, яке розташоване переважно у містах (Лесько, Санок, Загуж, Риманів, Буковско, Оджехова), протягом усього часу діяла оперативна група ВБП, розміщена у Щавному Саноцького повіту. Це була найбільш активна і серйозна група, яка паралізувала нашу працю і зв'язок. Уздовж кордону були розміщені сильні постерунки ВОП (150–250 солдатів), які разом з військом брали участь в акціях проти УПА. Підрозділи ВОПу часто об'єднувались у більші частини і робили спільні випади проти українських сіл і лісів. Навколо своїх осередків вони постійно влаштовують засади. Кордон захищають слабо, виходять на патрулювання переважно для того, щоб зустрітися з чехословацькою охороною, з якою підтримують постійний контакт. [… — нечитабельний вислів].
Польське населення
Польське населення можна поділити на дві групи з точки зору його ставлення до влади. Одні ставляться прихильно, інші вороже або вичікувально. Очевидно, що друга група є численнішою, особливо на суто польських територіях. Ця частина населення симпатизує польському підпіллю, допомагає йому і вірить, що скоро у Польщі повинні настати великі зміни.
До нас і до нашого населення польське населення ставиться з ворожістю і бажало б нашого скорого знищення. Деякі села ставляться до нас прихильно, але хіба тільки зі страху перед загонами УПА. Про це свідчить такий факт: село Гочів (Леський повіт) увесь час було прихильне до нас і вдавало з себе наших друзів. Але коли ВП впіймало стрільця УПА і вело через село, то місцеві поляки кричали услід йому «бандит», а малі діти підбігали до нього і кидали каміння. Ще гірше поставились до стрільця поляки у Леську.
Значна частина польського населення ставиться до Війська Польського вороже, бо воно поводиться з людьми не по-людськи, особливо під час облав та акцій. Часто спостерігається, як цивільні називають солдатів бандитами.
Серед поляків уперто крутиться вістка про близький вибух нової війни і зміну влади у Польщі. Польське суспільство надалі покладає великі надії на Англію і Америку.
Польське підпілля
Існування польської підпільної організації на території відчувається, але діє вона у глибокій конспірації. Своїм впливом вона охоплює, головним чином, інтелігенцію і сільську молодь. Не створює мережі у мішаних селах. Підпільних боївок у цій місцевості немає. Під тиском війська і безпеки вони пішли на захід і від того часу тут не з'являються. Літератури поки що не поширюють, а якщо з'являється якась листівка, то у малій кількості і з великою конспірацією.
Більшовицький відтинок
Праця більшовиків помітна тільки у рядах Війська Польського, особливо їхній вплив спрямовується на офіцерський корпус. Майже щоденно політруки ведуть заняття на тему польсько-більшовицьких стосунків, досягнень демократії і щасливого життя в СРСР.
За звітний період більшовики не переходили кордону. Зауважено тільки розвідників, які мають зібрати інформацію про наші підрозділи, озброєння, зв'язок і закордонну допомогу.
Слава Україні!
Мар.
Місце постою, 20.ХІ.46.
Archiwum Państwowe Rzeszów, zespół WJJSW. — Sygn. 180. — K.1–2.
ОСІНЬ 1946 НА ЕТНІЧНИХ КОРДОНАХ
Степан Голяш, командир підрайону «Бескид» 1945–1947 рр.
Західна Лемківшина
ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЗВІТ [УПА] за листопад 1946 року За звітний період ситуація на терені принципово не змінилася, бо до 15 листопада ворог сидів майже бездіяльно. Лише в середині місяця Військо Польське вийшло на місцевість і почало ледве не безперервно турбувати наші підрозділи. Одночасно посилили свою діяльність гарнізони прикордонних постерунків у Барвінку, Грабі, Конечній, Висовій, Мушинці і Жегестові. Використовуючи чисельну перевагу війська, також і УБП почав вести свою терористичну діяльність на місцевості серед населення, арештовуючи українців під час вилазок зі своїх баз у Кросні, Горлицях, Гладишеві і Новому Сончі. Діяльність війська, постерунків прикордонників і УБП тісно координувалась. Це приводило до того, що мешканці Горлицького і Новосондецького повітів перебували під постійним тиском ворога. У Новосондецькому цей тиск тривав упродовж листопада, бо ворог намагався знайти слід повстанських загонів і наших менших теренових груп.