Суспільно-політичні твори
- Автор: Міхновський Микола Іванович
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Смолоскип
- ISBN: 978-966-7173-09-9
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Суспільно-політичні твори». Краткое содержание книги:
Видання буде корисним не тільки професійним історикам та політологам, а й усім тим, хто цікавиться історією та політичною ідеологією України.
Видання здійснено за фінансового сприяння Фундації родини Чопівських (Юрій Чопівський, США)
І тому ми не можемо собі уявити, як тяжко їм боротись з темнотою, що їх з усіх боків обгортає, тягнучи їх до загину.
І так кождий знає, що український елемент в Г аличині поволі випихався з міст, поки був випхнутий зовсім. Як цей процес відбувався? Дуже просто. Сьогодні один укр[аїнський] робітник стратив роботу, завтра другий, а там третій і т. д. Безробітний або тікає світ за очі з рідного краю, аби не пропасти, або умирає передчасно од хронічного голодування, тиняючись по вулицях без праці. Частіше хронічне голодування од безробіття деморалізує чоловіка, змушує його уживати злочинства, аби хоч як прожити, і робить з його негідного члена суспільства. Такий процес відбувся в Галичині.
Цей процес зараз відбувається і на Україні Російській. Польський елемент вкупі з руським і німецьким випихає український по містах Правобережної України. Руський елемент випихає український в Лівобережній Україні.
Еміграція руських на Україну, ведена стихійною силою шукання ліпшого життя, щороку збільшується, забираючи вигідні професії і промисли і складаючи таким чином заможні класи на Україні. Слідом за урядовцем, купцем і промисловцем суне на Україну робочий люд, стає в конкуренцію з робітни-ком-українцем і завдяки своїй культурній перевазі і перевазі політичній ру-с[ької] культури поволі випихає елемент український з усіх професій, починаючи з самих найвигідніших. Неорганізованість і несвідомість укр[аїн-ського] пролетаріату цій справі допомагає.
Яка причина низької зар[ібної] плати сільського робітника в Україні і в Г аличині? Народ множиться. Ті часи, коли землі було аж надто, коли бракувало роб[очих] рук для її оброблення, давно пройшли для України, як давно пройшли і для західних народів. Проте і тепер, як і раніш, люди множаться. Нормальний приріст по селах уже дає людей, не потрібних для села, дає людей, котрим уже нема де приложити рук на селі. І так нормальний приріст населення по селах дає зайвину, лишок робочої сили, котрої село ужити не може.
На заході, де народи живуть в нормальних умовах, зайвий елемент на селі йшов у міста, де промисловість забирала їх в кадри місцевих робітників. Одплив народу із сіл повищував зарібну плату по селах у хліборобстві.
Коли ж міста на Україні почали заливатись елементом чужим, більш культурним, завдяки культур[ному] гнобленню укр[аїнського] народу, цей елемент почав спиняти притік укр[аїнських] селян у міста на Україні. Притік робочих з українських сіл до українських міст поволі зменшувався і врешті упав до нуля. Таким чином українські села переповнились зайвиною робочої сили. Робочих рук стало далеко більш, як була в їх потреба. Виникла страшна конкуренція по українських селах на право праці, з сього користа-ли земельні володарі. Конкуренція понизила зарібну плату до мінімуму і спустилась ще нижче. Хронічне голодания укр[аїнських] селян стало нормою їх життя. Людям зосталося до виборування — або революція, або виселення (еміграція).
Тільки це і може пояснити факт колосальної еміграції наших хліборобів в Сибір (як і наших братів-галичан в Америку) в той час, як велика еміграція чужих народів, головне руського, на Україну находить собі добрий хліб і зарібок.
Ми не бачимо еміграції українців в Московію, а навспак. Не бачимо еміграції руських в Польщу, де свідомий і організований робітник і селянин.
Не бачимо еміграції чехів, словінців, українців в німецьку Австрію, а навспак — німці пливуть в Чехію, Словінію, Хорватію.
Раса-переможець насуває на завойований край. Таке становище завойованого народу.
Треба пам’ятати, що еміграція на Україну робітників чужих народів — росіян, поляків, німців, — ведена стихійною силою шукання ліпшого життя, коли вона встигне швидше зорганізуватись, ніж український пролетаріат, може забрати українську промисловість, відіпхнути місцевого неорганізованого робітника-українця в ряди безробітних, в ряди «промислової резервної армії», а звідти дуже легко трапити в ряди «вовчого» пролетаріату, що з голоду уживає всяких злочинств і 3/4 свого життя сидить в тюрмі.