Грушевський, Скоропадський, Петлюра

Більше того, внаслідок наступу утворився широкий дугоподібний «виступ» у бік противника, який зв’язав значні нiмецькi сили, призвів до подальшого виснаження їхніх і без того обмежених сил та ресурсів, які танули, мов сніг на сонці.

У червні 1918 р. населення Німеччини отримувало щодня 1250 грамiв хліба-сурогату та 62 грами сурогату жирів на 1 людину. «У продовольчому питанні, — говорив міністр закордонних справ Німеччини, — ми стоїмо безпосередньо перед катастрофою. Стан жахливий, і я побоююсь, що вже занадто пізно перешкодити повному краху, якого слід очікувати найближчими днями»[33].

Відчувалася різка нестача стратегічної сировини для військової промисловості, зокрема кольорових металів, марганцю, пального, мастильних матеріалів тощо. В аналогічному становищі перебували і нiмецькi союзники. Отож, якщо називати речi своїми iменами, то головна мета перебування нiмцiв в Українi полягала, на думку сучасних дослідників, у вирішенні триєдиного завдання.

Перше: лiквідацiя одного з фронтiв та демобiлiзацiя мiльйонного вiйська супротивника.

Друге: подальше послаблення росiйської моці за рахунок посилення української самостiйностi.

Третє: органiзацiя «правильних реквiзицiй», тобто «найбiльш простого і дiйового засобу постачання сировини й продовольства, яке лежить в основi всiх сучасних воєн».

В основi «правильної реквiзицiї» — залучення до справи мiсцевої влади та запровадження так званої «розумної розверстки», яка, в свою чергу, може бути виконана «тiльки мiсцевою владою»[34]. Засiб цей, за твердженням нiмецького воєнного теоретика, не має нiяких iнших обмежень, крiм «виснаження, зубожiння та плюндрування країни». У повнiй вiдповiдностi iз цим вченням, нiмецький експедицiйний корпус, спрямований до України, мав установити контроль над найбiльшими транспортними комунiкацiями, мiстами, фарватером та прибережною смугою Днiпра і чорноморськими портами.