Українець і Москвин: дві протилежності
- Автор: Штепа Павло
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Відродження
- ISBN: 978-966-538-277-0
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Українець і Москвин: дві протилежності». Краткое содержание книги:
Видання вирізняється величезним масивом залученої інформації, однозначністю інтерпретацій історичних та ін. фактів, безкомпромісністю авторської позиції. Тому — залежно від ставлення до української ідеї — воно викличе гарячий схвальний відгук в одних читачів і обурення в інших.
Видання книги «Українець і москвин» є відповіддю на нескінченний потік антиукраїнських публікацій у Росії й Україні та на такі ж висловлювання багатьох російських політиків і московських п’ятиколонників на українській землі.
Іраністи натягають і археологію. Вони кажуть, що скитів не було в Україні до VII ст. до Р. X., бо не знайдено в Україні їхніх могил старших за VII ст. до Р. X. Перше — це неправда, бо знайдено (Майкопська, Царська, Золота, Усатова), лише іраністи роблять «маленьке» шахрайство: вони перескакують на інші ІМЕНА — кажуть, що то не скитські, але кімрійські, тракійські, меотські і т. п. Але на питання: а хто ж були ті кімри, траки, меоти та звідки вони взялися в Україні, а головно — на питання: а де ж подівся великий трипільський нарід і його культура — на ці питання іраністи не мають іншої відповіді, як творити ще більше теорій переселень, завоювань племен і народів, с. т. ще більше заплутують проблему, замість її розв’язати.
А розв’яжемо її лише тоді, коли відкинено всі чужі теорії і чужу ТЕРМІНОЛОГІЮ, а вжиємо своєї власної, української. Розв’яжемо без жодних натягнень, без крутійств, ясно, просто і ПРИРОДНО. Коли засвоїм собі твердо, що МИ, УКРАЇНЦІ, НЕ Є НІЯКИМИ ЗАЙДАМИ В НАШІЙ УКРАЇНІ, що МИ Є СПОКОНВІЧНИМИ ТУБІЛЬЦЯМИ В УКРАЇНІ, що в Україні зародилася первісна пралюдина; від неї розмножився і виріс великий нарід, що його чужі теорії називають прерізними штучними іменами, а ми, українці, маємо повне право назвати його ПРАРУСЬКИМ, бо ж зародився він і виріс на нашій споконвічно праруській землі. Цей праруський нарід поділявся на племена, з яких одні були рільниками, інші скоторями, знов інші войовниками. Деякі наші племена емігрували поза Україну; з них деякі поверталися, може, трохи зміненими. Деякі племена брали перевагу над іншими племенами того самого нашого праруського народу чи підбивали їх під свою владу і накидали своє племінне ім’я всьому народові чи іншим кільком племенам. А все те було ВНУТРІШНІМИ змінами ОДНОГО І ТОГО САМОГО НАРОДУ ПРАРУСЬКОГО.
Англійці не мають політичних причин понижувати українську націю, і це вплинуло на те, що саме серед англійських науковців є багато таких, які після знайдення нашої трипільської культури визнали теорію автохтонности походження європейців, напр., R. G. Latham, J. Geise, S. Piggot, H.Peak, H. G.Wells, J. L. Mirres, H. Sayse, W. R. Smith.
Тепер з вибухом московського шовінізму, що взагалі «плює» на всі європейські теорії і норми, москвини також визнають теорію автохтонности походження європейців, ясна річ, щоб і це зробити «общім дастаянієм», с. т. вкрасти і нашу праісторію. Проте вони за останні часи знайшли чимало археологічних та інших джерельних підтверджень автохтонної теорії. А лише вона може дати нам ясний, логічний, природний образ всіх тих нібито приходів–відходів, переселень, пересувань, якими заповнені всі інші штучні, неприродні теорії і гіпотези.
Археологія та ассирійські документи встановили безсумнівно факт перебування «кімрів» та «скитів» у Малій Азії. Але цей факт не є доказом, що вони прийшли туди з Азії (Туркестану?). А чому не з України? Відкриття трипільської культури в Україні встановило, понад всякий сумнів, факт, що в II–III тисячоліття до P. X. Україна була дуже перелюднена (2–5 кілометрів між великими селами). Скотарством тоді займалися не менше, як рільництвом. Тоді не вміли робити сіна на зиму, тому скотарство вимагало вдесятеро більше землі, ніж рільництво. З дальшим ростом населення скотарі мусили шукати нових пасовиськ. Це вони і робили — емігрували до сусідніх земель, у тому числі і до Малої Азії, за Волгу, можливо, аж до Індії.
Іраністи кажуть, що скити (і сармати) прийшли в Україну з Азії. А чому ж не знайдено донині в Азії ані одної скитської могили, хоч археологи їх там шукали досить енергійно. Знайшли були кілька могил і намагалися якось підтягнути їх під «сарматські», але це натягнення таке очевидне, що навіть завзятий іраніст М. Ростовцев каже, що вони не є сарматські, л лише «подібні». Отже, якщо скити і були в Туркестані, то зайшли туди, напевно, не з Азії, а з України. Можливо, що фараон Сесострис загнав у XIV ст. до Р. X. якусь частину «скитів» аж до Туркестану чи навіть Індії, а головно — до Малої Азії. Частину тубільного населення України. Коли ж у Малій Азії заіснували неможливі умови для мирного життя, то поверталися назад на свою батьківщину, з якою зв’язків ніколи не переривали, як це аж надто ясно показує археологія. Цих поворотців іраністи охрестили «скитами». Цей ПОВОРОТ старих емігрантів на свою батьківщину обернули на ПРИХІД чужого Україні народу. А саме ТОДІ — VIII–VII ст. до Р. X. в цілій Малій Азії була така колотнеча, війни, напади племен на інші племена, що годі було думати про мирне життя. І саме тоді — в VII ст. до Р. X. з’являються «скитські» могили в Україні.