Українець і Москвин: дві протилежності
- Автор: Штепа Павло
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Відродження
- ISBN: 978-966-538-277-0
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Українець і Москвин: дві протилежності». Краткое содержание книги:
Видання вирізняється величезним масивом залученої інформації, однозначністю інтерпретацій історичних та ін. фактів, безкомпромісністю авторської позиції. Тому — залежно від ставлення до української ідеї — воно викличе гарячий схвальний відгук в одних читачів і обурення в інших.
Видання книги «Українець і москвин» є відповіддю на нескінченний потік антиукраїнських публікацій у Росії й Україні та на такі ж висловлювання багатьох російських політиків і московських п’ятиколонників на українській землі.
Як бачимо, різниці не малі. Але чи ці різниці є достатнім критерієм для визначення окремішности народу? Коли ми подивимось на фотографії наших бабусь і дідів, на їхній одяг, прикраси, зброю дідів і порівняємо з сучасними, то чи не виглядатимуть наші бабусі й діди цілком інакшим від нас народом? А ми відрізняємось від них не лише одягом, зброєю, але й способом життя, смаками, звичаями, навіть світоглядом. Чи різниця між скитами і сарматами (якщо така є, чого ще не доказано) не є звичайною еволюцією? Велика тема для майбутніх українських науковців. А поки що ми схильні вірити, що то була еволюція наступних поколінь того самого народу, плюс племінні різниці. Основою такого переконання є той факт, що УКРАЇНСЬКИЙ характер трипільської культури ДОЖИВ ДО НАШИХ ДНІВ. Чому ж ті «різні» народи, оті здогадні «скити», «сармати», «алани» і т. п., його НЕ ЗМІНИЛИ? Чей же «панували» в Україні майже тисячу років! Відповідь може бути лише одна — бо не були вони чужими народами, а були нащадками трипільців.
Яким же чином славна — велика Скитія зникла з мап, а на її місце з’явилася Сарматія? Прикладів таких радикальних змін є чимало в історії. Напр., Німеччина за Карла Великого називалася Francia Occidentalis. Чи це значить, що тоді Німеччину заселювали французи? Чи у Волощині, Молдавії, Румунії жив один нарід, чи три різні? Чи Югославія є нова нація, чи старі серби, хорвати, чорногорці? Чи в Русі, Малоросії, Україні жив той самий нарід, чи три різні? Те саме в Московщині, Росії, СССР? Й. Йорданіє (V ст.) у своїй книжці «Війни жидів» пише: «Оті скити, що їх називають також сарматами, є великий нарід». Тацит пише, що сармати називалися Rhozeni; Пліній ототожнює скитів, сарматів, вендів, Страбон — сарматів, аорців, сираків, Помпоніус Мела — сарматів, партів і т. п.
В цьому нібито зникненні старої Скитії і народженні нової Сарматії можна (з далеко більшою логікою і обґрунтованістю, ніж німецькі теорії приходів, завойовань) бачити звичайне соціологічне явище — зміну провідної верстви нації. Ассирія, Єгипет, Еллада, Рим впали, коли їхні провідні верстви надто розбагатіли, зледачилися і морально зогнили. Надмірне багатство їх згубило. Те саме сталося і з скитською провідною верствою. Із свідчень археології та документів про розмір нашої тоді міжнародної торгівлі і війн з персами, римлянами ясно видко, що наші праруси були тоді дуже великим і дуже культурним народом. Ясна річ, такий нарід мав силу вилонити з себе нову провідну верству. Одне з племен його — сармати перебрали від скитського племена державну владу. На це натякає абсолютний брак будь–яких слідів війни між т. зв. «скитами» та «сарматами».
Іраністи кажуть, що кочовий нарід сармати прийшли в IV ст. до Р. X. з Азії і вигнали з України скитів, а самі запанували над місцевим рільничим народом. Тоді Україна мала величезну торгівлю з усім знаним тоді культурним світом, а найбільше з Грецією, якої 50% господарки залежало від торгівлі з Україною. Тисячі греків та інших чужинців приїздили і виїздили не лише з Чорноморщини, але і далеко на північ, аж по Київ. Ніяких залізних заслон тоді не було в Україні, як є тепер. Отже, вістка про таку важну для міжнародної торгівлі подію, як війна в Україні, була б дуже скоро долетіла за кордон, а особливо до Греції, бо вона годувалася українським хлібом, а війна в Україні для неї означала голод, а щонайменше велику економічну кризу. Чи таку подію (голод) із з’ясуванням причин не занотували би грецькі історики? Напевно, написали б цілі томи. Натомість у грецькій літературі ані того часу, ані пізнішого нема найменшого натяку на якусь війну чи якусь велику революцію в Україні в V–ІV–ІІІ століттях до Р. X. Зокрема, нема натяків на прихід з Азії якогось народу, на якусь війну його із скитами. Чому нема? Бо того не було. А що ж було?
Геродот, який писав в V ст. до Р. X., отже, ДО здогадного приходу сарматів, уміщує їх в Україні на правому березі Волги. Волга і тоді була великим торговельним шляхом, що сполучав ринки Індії, Малої Азії з Північною Европою. З Північної Европи везли тим шляхом на південь хутра — цей найдорожчий тоді товар, що розцінювався на вагу золота. З Індії, з Малої Азії везли на північ безліч товарів, що їх виробляв тоді культурний Південь. Сармати контролювали той шлях і збагачувалися не лише з мита, але й з посередництва. Збагачувалися не лише матеріяльно, але й культурно. Вони були дуже культурним народом, доказом чого є археологічні знахідки в їх могилах.