Твори в 4-х томах. Том 2
- Автор: Хемингуэй Эрнест Миллер
- Год: 1980
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- Переводчик: Владимир Иванович Митрофанов
- Жанр: Зарубежная классическая проза
Электронная книга - «Твори в 4-х томах. Том 2». Краткое содержание книги:
Із книги «СМЕРТЬ ПОПОЛУДНІ»
ПЕРЕМОЖЕЦЬ НІЧОГО НЕ ЗДОБУВАЄ,
ЗЕЛЕНІ УЗГІР'Я АФРИКИ
ОПОВІДАННЯ 1936 РОКУ
МАЄШ І НЕ МАЄШ
П'ЯТА КОЛОНА
ОПОВІДАННЯ ПРО ГРОМАДЯНСЬКУ війну В ІСПАНІЇ
ВИБРАНА ПУБЛІЦИСТИКА 1937-1939
— Ну, тепер того, — сказав Вілсон. — Оце ви стріляєте!
Та третій буйвіл усе так само гнав рівним чвалом, і Мекомбер схибив, збивши кулею бризки землі, і Вілсон теж схибив — лише хмарка куряви знялася вгору, — а тоді Вілсон гукнув: «їдьмо! Надто далеко!» — і схопив його за руку, і вони знову скочили в машину, причепившись по боках — Мекомбер з одного, а Вілсон з другого, — і машина, підстрибуючи й шарпаючись на труському грунті, помчала навздогін буйволові, що, випнувши карк, гнав просто вперед отим своїм неухильним розміреним чвалом.
Вони швидко наближалися до нього ззаду, і Мекомбер заряджав гвинтівку, упускаючи з рук патрони, стромляючи їх
навскоси, тоді поправляючи, і, коли вони майже наздогнали буйвола, Вілсон гукнув: «Стій!» — і машина загальмувала так рвучко, що мало не перекинулась, а Мекомбер заточився вперед і, опинившись на землі, ледве вдержався на ногах, тоді клацнув затвором, прицілився як міг далі вперед і вистрілив у хитку округлу чорну спину, тоді прицілився і стрельнув ще раз, потім ще і ще, проте кулі, хоч і влучили всі до одної, не заподіяли буйволові видимої шкоди. Тоді пальнув Вілсон; хряскіт пострілу оглушив Мекомбера, і він побачив, що буйвіл похитнувся. Добре прицілившись, він вистрілив, і буйвіл упав на передні ноги.
— Чудово, — сказав Вілсон. — Добряча робота. Тепер усі три.
Мекомбера охопило хмільне піднесення.
— Скільки разів ви стріляли? — спитав він.
— Лише три, — відказав Вілсон. — Першого вбили ви самі. Найбільшого. А я допоміг вам покласти двох інших. Боявся, щоб не втекли в хащі. Убили їх також ви. Я тільки трошки добавив. Стріляли ви чудово.
— Ходім до машини, — сказав Мекомбер. — Я хочу випити.
— Спершу треба докінчити оцього, — відказав Вілсон.
Буйвіл стояв уклякнувши, і, коли вони підійшли до нього,
шалено сіпнув головою, і заревів від люті, вирячившись на них своїми поросячими очицями.
— Глядіть, щоб не встав, — сказав Вілсон. А потім: —Заходьте трохи збоку й бийте в шию, просто за вухами.
Мекомбер пильно прицілився в середину могутньої шиї, що здригалась від люті, й вистрелив. Буйволова голова опала додолу.
— Отак, — мовив Вілсон. — Просто в хребет. А вигляд у них таки моторошний, правда?
— Ходім вип'ємо, — сказав Мекомбер. Ще ніколи в житті йому не було так хороше.
Його дружина сиділа в машині бліда, як крейда.
— Ти був пречудовий, голубчику, — промовила вона до Мекомбера. — Оце-то гонитва!
— Що, потрусило? — спитав Вілсон.
— Від страху. Це вперше в житті мені було так страшно.
— Давайте всі вип'ємо, — сказав Мекомбер.
— Неодмінно, — обізвався Вілсон. — Почнемо з мемсаїб.
Вона припала до фляжки з нерозведеним віскі і, злегка
здригнувшись, проковтнула. Тоді віддала фляжку Мекомберо-ві, а той — Вілсонові.
— Я страшенно хвилювалася, — сказала вона. — Аж голова тріщить. Я й не знала, що їх дозволено стріляти з машини.
— А ніхто з машини не стріляв, — холодно відказав Віл-сон.
— Ну, тобто переслідувати їх машиною.
— Звичайно так не роблять, — відказав Вілсон. — Але, як на мене, все було цілком по-спортивному. Отак гнатися без дороги, по вибоях і грудді, ще й ризикованіше, ніж полювати пішки «А коли почали стріляти, буйвіл, якби схотів, міг кинутись на нас кожну мить. Ми дали йому всі шанси. Одначе розповідати про це не варт нікому. Воно таки незаконне, коли вас цікавить саме це.
— Мені здалося, що це просто нечесно, — сказала Марго, — гнатися за важкими безпорадними тваринами в машині.
— Он як? — спитав Вілсон.