Маркус і Діана. Світло Сіріуса
- Автор: Гаґеруп Клаус
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Теза
- ISBN: 966-8317-92-0
- Переводчик: Галина Кирпа
- Жанр: Прочая детская
Электронная книга - «Маркус і Діана. Світло Сіріуса». Краткое содержание книги:
Проте коли Маркус вдає із себе фана й пише листи відомим людям, то ніби перевтілюється. Тепер він не Маркус Сімонсен — він стара-престара осліпла бабуся, чи спортивна зірка, дискваліфікована за допінг, чи самотній мільйонер…
Ця книжка — перша в серії про непередбачуваного тринадцятирічного Маркуса — набула шаленого успіху у світі.
— Зараз принесу морозиво, — промимрив він і вийшов на кухню.
— Я сьогодні побився, — усміхаючись, мовив Сіґмунд.
— З ким це?
— З Рейдаром.
— Дякую тобі.
— Нема за що. Рейдар сам затіяв.
— Ти що?
— Він обізвав мене проф-фесориком.
— Ну й поганець.
— Атож, але я розказав директорові.
— Молодець.
— Атож, я не дозволю будь-кому себе ображати.
— І я теж, — сказав Маркус.
— Повечеряєш із нами, Сіґмунде? — спитав Монс, повернувшися з кухні.
— Красненько дякую, пане Сімонсене. Увечері по телевізії йде «Безмежний всесвіт». Цікавенна передача.
— Очевидно, — промимрив Монс і подав кожному по пачці шоколадного морозива.
— Красненько дякую, пане Сімонсене, — сказав Сіґмунд. — Шоколадне морозиво теж смачне.
— Теж?
— Ага, якщо напохваті немає суничного.
— Є, — вже трохи роздратовано відповів Монс. — У мене… напохваті… є суничне морозиво. Можу поміняти.
— Це не обов’язково, пане Сімонсене. Я просто пожартував.
— Ти, мабуть, часто жартуєш, Сіґмунде.
— Якось же треба виживати, — відповів Сіґмунд, знімаючи обгортку з шоколадного морозива.
Потім вони сиділи на канапі, вечеряли й дивилися «Безмежний всесвіт». Сіґмунд щось собі занотовував. Монс намагався вдавати з себе всезнайка, а Маркус ніяк не міг дочекатися наступної передачі.
— Ну, ось і все, — сказав Монс і підвівся, щоб вимкнути телевізор.
— Може, поки Сіґмунд не пішов, зіграємо в кості? Ви не проти?
— А ви не проти, пане Сімонсене, ще трохи подивитися телевізор?
— А що там? Таємниці Сатурнових кілець?
— Ні, тату, — відповів Маркус. — Там серіал «Гроші та влада».
— Він нікудишній, але часом буває цікаво подивитися й щось нікудишнє,— сказав Сіґмунд. — Я зателефоную додому й спитаю, чи можна мені подивитися його у вас.
У «Грошах та владі» оповідалося про дві надзвичайно багаті родини, які змагалися за першість у будівельній галузі США. Того вечора телевізія показувала тридцять четверту серію. Дивно, як це Монс оминув серіал увагою, хоч насправді він його таки не оминув. Навпаки — пильно за ним стежив, не кажучи ні слова про те Маркусові, який після дев’ятої вечора телевізора не дивився, хіба що в середу.
В тридцять четвертій серії розповідалося про боротьбу, яка спалахнула за дозвіл на побудову найвищого в світі хмародряпа, що мав зводитися в Нью-Йорку. Не гребуючи нічим, родини Смітів та Джонсів вдавалися до підступних методів боротьби за контракт: до шантажу, підкупу, злодійства, підробки чеків, викрадання людей, ґвалтування і вбивств. У «Грошах та владі» вистачало всього. Там лише дві дійові особи не були негідниками. Зате кожен розумів, наскільки хороші були ті двоє. До того ж вони кохали одне одного. Нещасливому коханню доводилося долати безліч перешкод. Один герой звався Генрі і був студентом правничого факультету й наймолодшим сином у родині пана Сміта. Його грав Біллі Паркер — молодий зірковий актор з Голлівуду, що любив прикладатися до пляшки. Правда, таким він був у реальності. В «Грошах та владі» він не пив нічого міцнішого за чай. Другою була Ребекка Джонс. Вона була єдиною донькою в родині й проти волі батьків вивчилася на медсестру. Ніхто, крім пані Сміт і пані Джонс, не знав, що її вдочерили. Насправді пані Сміт мала колись любовний зв’язок із маклером Флоріаном Сімсом. Завагітнівши, вона уклала з пані Джонс (котра не могла мати дітей і була на той час її товаришкою) угоду, що та викупить у неї дитину, коли немовля з’явиться на світ. Після народження Ребекки пані Сміт підкупила в приватному пологовому будинку повитуху та попросила її записати дитя мертвонародженим. Потім вона понесла дівчинку до пані Джонс, яка саме лікувалася в одній клініці від алкоголізму. Згодом пані Джонс повернулася додому з Ребеккою на руках і, сяючи від щастя, розповіла своєму чоловікові про досить несподівані пологи.
Таким чином виявилося, що Генрі й Ребекка доводилися одне одному братом і сестрою, та все це вилізло наверх аж після жахливої катастрофи в сорок першій серії.
Ребекку Джонс грала Діана Мортенсен. На вигляд вона була ще молодша, ніж на знімкові, але ж у тридцять четвертій серії їй не виповнилося й вісімнадцяти. Маркус розраховував, що ніяких пипок у «Грошах та владі» не показуватимуть. І він не помилився. Хоч загалом то було дивно, бо всі тільки те й робили, що застрибували одне до одного в ліжко. Старі й молоді, як завгодно й коли завгодно. Поцілунки, лестощі, а тоді — чимдуж у спальню. Красива музика, оголені стегна, збуджені обличчя, рожеві простирадла, які ворушилися то вгору, то вниз, але жодна пипка ані гулькнула. Сіґмунд розказував, що американці в телесеріалах спали одне з одним так самісінько, як ото пили на вулицях. Вони могли впиватися до чортиків, тримаючи пляшки в паперових пакетах. Усе було дозволено, якщо не виставлялося напоказ. У «Грошах та владі» люди, як тільки заходили в кімнату, наливали собі міцні напої і спали одне з одним де завгодно, хоч, як то воно в них відбувалося, лишалося поза кадром. Щоправда, здогадатися про те було не дуже важко.