Маркус і Діана. Світло Сіріуса
- Автор: Гаґеруп Клаус
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Теза
- ISBN: 966-8317-92-0
- Переводчик: Галина Кирпа
- Жанр: Прочая детская
Электронная книга - «Маркус і Діана. Світло Сіріуса». Краткое содержание книги:
Проте коли Маркус вдає із себе фана й пише листи відомим людям, то ніби перевтілюється. Тепер він не Маркус Сімонсен — він стара-престара осліпла бабуся, чи спортивна зірка, дискваліфікована за допінг, чи самотній мільйонер…
Ця книжка — перша в серії про непередбачуваного тринадцятирічного Маркуса — набула шаленого успіху у світі.
Одначе єдина людина, яка не пила міцних напоїв і не спала аби з ким, була Діана Мортенсен.
Дівчина, здебільшого сумна, як ніч, металася туди й сюди, але часто доглядала стареньких і недужих. І тоді вона перетворювалася на лагідну голубку — гладила своїх підопічних по голові й підбадьорювала добрим словом. Та, виходячи з кімнати й лишаючись на самоті, вона знов переймалася смутком. Маркус запитував сам себе: чи то дівчина так жаліла усіх тих стареньких і недужих, чи їй самій щось краяло душу, оскільки вона єдина ні з ким не спала, принаймні зі своїм зведеним братом, якого палко кохала. Якби їй заманулося переспати з кимось іншим, то, очевидно, затримки ні за чим не було б. Маркус у цьому не сумнівався. Пропозицій не бракувало, проте, як тільки вони надходили, Діана Мортенсен шарілася й сварила нахаб на всі заставки, а тоді йшла собі геть і впадала в ще глибшу журу.
Маркус зроду не бачив, щоб хто-небудь шарівся так мило, як вона, і до того ж це її, здавалось, не бентежило. Діана шарілася, дивлячись їм просто в пику, а вони просили в неї вибачення. Вони просили вибачення тому, що вона шарілася. Зроду він нічого такого не бачив. Коли він червонів, то в нього вибачення не просив ніхто. Зовсім навпаки. З нього сміялися. Проте з Діани Мортенсен ніхто не сміявся. Інакше їм би перепало на горіхи. Оскільки вона, крім усього іншого, була ще й емоційна. Еге ж, містер Джонс, який вважав себе її батьком, прозвав дівчину навіженою дикою кицькою. Оце так назвисько! Дика кицька! От якби його так прозвали! Дикий кіт Маркус! Настали інші часи, але ніхто й ніколи не назве його диким котом, навіть хатнім не назве. Бо він Мавпус. На віки вічні!
— Казна-що, — сказав Монс, вимикаючи телевізор.
— Я вас, пане Сімонсене, застерігав, — нагадав Сіґмунд.
— Таж можна наперед угадати, що там станеться, — вів далі Монс. — Сміти отримають дозвіл на побудову хмародряпа, а тоді…
Сіґмунд похитав головою.
— Ні, дозвіл отримають Джонси.
— А ти відки знаєш?
— Там усе до того йдеться, пане Сімонсене.
— Мені здається, що дозвіл отримає Діана Мортенсен, — сказав Маркус. — А потім вона його віддасть стареньким і недужим.
І батько, й Сіґмунд зарозуміло всміхнулися.
— На жаль, синку, насправді такого не буває, — сказав Монс, — хіба що в казках.
— Це ж і є казка, тату.
Монс глипнув на годинника й позіхнув.
— Ну, хлопці, тепер, мабуть, пора вже й спати.
— У вас і досі шумить у вухах, пане Сімонсене?
Запевнивши Сіґмунда в тому, що в його вухах уже зовсім не шумить, Монс провів хлопця до дверей, побажав синові добраніч і пішов спати. Він зразу ж провалився в сон, і приснився йому якийсь не по літах розвинутий тринадцятирічний лікар, що пробивав йому дірки на обох барабанних перетинках. А в сусідній кімнаті спав його син, і снилося йому, ніби між диким котом і мавпієм зав’язалася щира дружба.
Розділ VI
На свій подив, Маркус зумів пережити останній тиждень у Рюд-школі. З нього, звісно, іноді глузували, питаючи, по якому льодовику вони з батьком лаштуються мандрувати цього літа. Він червонів дванадцять чи чотирнадцять разів, а коли проходжувався разом із Сіґмундом сюди-туди шкільним подвір’ям, то ледве переставляв ноги й схиляв голову так само низько, як і раніше, хоч усе-таки надто великі неприємності його оминули. Може, тому, що він перебував у власному світі. У світі, де панували гроші та влада і де він пережив своє перше глибоке кохання до Ребекки Джонс, власне, не до Ребекки Джонс, а до перебраної кінозірки Діани Мортенсен. У тому світі він був не найменшим і вічно наляканим хлопцем у класі, а відомим мільйонером і альпіністом Маркусом Сімонсеном на прізвисько Горностай.
Протягом тижня він пережив не менше дев’ятнадцяти серій «Грошей та влади», де сам був героєм, а Діана Мортенсен — героїнею. Коли шкільний дзвоник задзвонив востаннє, надворі вже стояло літо. Діана порвала з Генрі й повинна була таємно побратися з Маркусом.