Так казав Заратустра. Жадання влади
- Автор: Ницше Фридрих Вильгельм
- Год: 1993
- Язык: украинский
- Год: Основи
- ISBN: 5-308-01381-0
- Переводчик: Анатолій Васильович Онишко
- Жанр: Философия
Электронная книга - «Так казав Заратустра. Жадання влади». Краткое содержание книги:
Державою я називаю те, де всі, добрі й лихі, п'ють отруту, державою, де всі, добрі й лихі, гублять самі себе, державою, де повільне самогубство зветься «життям».
Погляньте ж на тих зайвих! Вони крадуть твори винахідників і скарби мудрих,— освітою називають вони крадіжку свою,— і все обертається в них на хворобу і неміч!
Погляньте ж на тих зайвих! Вічно вони хворіють, вибльовують свою жовч і називають це газетою. Вони ковтають один одного, та не можуть перетравити.
Погляньте ж на тих зайвих! Багатства збивають вони і з ними стають дедалі злиденніші. Влади хочуть вони, неспроможні, і передусім важеля влади — багато грошей!
Погляньте, як лізуть ті прудкі мавпи! Вони деруться один по одному, а потім зариваються в нечисть — усе глибше й глибше.
Всі вони хочуть допастися до трону — вони схибнулися на цьому, ніби на троні щастя сидить! Нерідко на троні нечисть сидить, а часто й сам трон стоїть у нечисті.
Як на мене, всі вони божевільні, мавпи, що кудись деруться, надто гарячі голови. Як на мене, смородом несе від їхнього ідола, холодної потвори; смородом несе від усіх цих прислужників ідола.
Брати мої, чи хочеться вам задихнутися в чаду їхніх пащ і в їхній зажерливості? Краще вже бийте вікна й стрибайте на свіже повітря!
Уникайте ж поганого запаху! Відступіться від ідолопоклонства зайвих!
Уникайте ж поганого запаху! Відійдіть від диму людських жертв!
Для великих душ світ ще й досі вільний. Для самітників і для тих, хто усамітнюється вдвох, ще багато вільного місця, де повівають пахощі тихих морів.
Ще доступне вільне життя для великих душ. Воістину, хто мало має, той не такий одержимий,— хвала ж невеликій бідності!
Тільки там, де немає держави, постає людина, яка не зайва,— там починається пісня потрібних і мудрість єдина й незамінна.
Там, де нема держави,— дивіться туди, брати мої' Хіба ви не бачите веселки і мостів, що ведуть до надлюдини?
Так казав Заратустра.
ПРО МУХ НА ТОРГОВИЩІ
Втікай, друже мій, у самотність! Я бачу, тебе приголомшив галас великих мужів і покололи жала малих.
Гідно уміють гори і ліс помовчати разом з тобою. Знову стань схожим на своє улюблене дерево з розлогою кроною,— наслухаючи, тихо схилилось воно над морем.
Де закінчується самотність, там починається торговище, а де торговище, там галас великих лицедіїв і дзижчання отруйних мух.
У світі навіть найкраще буде негодящим, якщо про нього ніхто не оповістить; великими мужами називає народ оповісників.
Мало тямить народ у великому, себто у творчому. Але він розуміє всіх оповісників та лицедіїв у великих ділах.
Довкруг винахідників нових цінностей крутиться світ — крутиться непомітно для ока. Та довкруг лицедіїв крутиться народ і слава: так влаштовано світ.
Лицедій має дух, та не досить сумління духу. Він завжди вірить у те, що дає йому найбільшу віру,— в себе самого.
Назавтра у нього вже нова віра, а позавтра — іще новіша. Почуття в нього нестримні, як і народ, і настрої мінливі.
Повалити — це для нього означає «довести». Допровадити до божевілля — це для нього «переконати». І кров для нього — найкраща підстава.
Правду, досяжну лише для тонкого слуху, він називає нікчемною брехнею. Воістину, він вірує тільки в тих богів, котрі здіймають на світі найбільше галасу!
На торговищі повно розряджених блазнів — і народ славить своїх великих мужів! Для нього вони — володарі на годину.
Але година їх квапить — і вони кваплять тебе, і вимагають від тебе сказати «так» чи «ні». Горе тобі, коли схочеш поставити свій стілець між «за» і «проти».
Цим категоричним і наполегливим ти, поборнику істини, не заздри! Ніколи ще істина не спиралася на плече категоричного.
Від цих нетерплячих відійди у безпечне місце — тільки на торговищі нападають із запитанням «Так?» чи «Ні?»
Повільно течуть усі глибокі джерела — довго доводиться їм чекати, поки дізнаються, що саме запало у їхню глибінь.
Поодаль від торговища і слави спиняється все велике — поодаль від торговища і слави одвіку селилися винахідники нових цінностей.
Втікай, друже мій, у свою самотність — я бачу, що тебе покусали отруйні мухи. Втікай туди, де віє суворий, потужний вітер!
Втікай у свою самотність! Ти жив близько від мізерних та жалюгідних. Втікай від їхньої невидимої помсти! Щодо тебе вони — тільки помста.
Не здіймай більш на них руки! Незліченні вони, і не твоє це покликання — бути віялом од мух.