Так казав Заратустра. Жадання влади
- Автор: Ницше Фридрих Вильгельм
- Год: 1993
- Язык: украинский
- Год: Основи
- ISBN: 5-308-01381-0
- Переводчик: Анатолій Васильович Онишко
- Жанр: Философия
Электронная книга - «Так казав Заратустра. Жадання влади». Краткое содержание книги:
Будьте тими, чий погляд завжди шукає ворога — свого ворога. А в декого з вас проглядає ненависть із першого погляду.
Свого ворога шукайте, свою війну ведіть, війну за свої думки! І якщо ваша думка не вистоїть, то й тоді ваша чесність повинна святкувати перемогу!
Любіть мир, як те, що породжує нові війни. А короткий мир ще більше, ніж тривалий.
Я закликаю вас не до праці, а до боротьби. Я закликаю вас не до миру, а до перемоги. Хай вашою працею буде борня, а мир — вашою перемогою!
Можна мовчати й сидіти тихо лише тоді, коли є стріли і лук,— інакше панують балачки і чвари. Хай буде ваш мир перемогою!
Ви кажете, що добра справа навіть війну освячує? А я вам кажу: то добра війна, коли вона будь-яку справу освячує.
Війна і мужність звершили більше великих справ, аніж любов до ближнього. Не співчуття ваше, а ваша хоробрість рятувала досі знедолених.
«Що добре?» — питаєте ви.— Добре бути хоробрим. Нехай малі дівчатка кажуть: «Добре те, що миле і водночас зворушливе».
Вас називають безсердечними — та серце у вас справжнє, і я люблю вашу сором'язливу сердечність. Ви соромитесь надміру своїх почуттів, інші соромляться їхніх недомірків.
Ви потворні? Що ж, брати мої! Закутайтесь у велич, цю мантію потворного!
Коли ваша душа стає великою, вона робиться зухвалою, а у вашій величі — злість. Я вас знаю.
Прийшовши до злості, зустрічаються зухвалий і недолугий. Та вони не розуміють один одного. Я вас знаю.
Вороги ваші мають бути гідні ненависті, а не самої зневаги. Своїм ворогом ви повинні пишатися — тоді успіхи вашого ворога будуть і вашими успіхами.
Непослух — це доблесть раба. Вашою доблестю хай буде послух! Навіть ваші веління нехай будуть послухом!
Доброму воїнові «ти повинен» звучить приємніше, ніж «я хочу». І все, що ви любите, ви повинні спершу повеліти собі.
Ваша любов до життя хай буде любов'ю до вашої найвищої надії — а цією найвищою надією хай буде найвища думка життя!
Але вашу найвищу думку нехай звелю вам я — і вона прозвучить: людина — це те, що слід подолати!
Отже, живіть своїм життям послуху і війни! Яка користь у довгому житті! Який воїн схоче, щоб його пощадили!
Я не щаджу вас, я люблю вас всією душею, брати мої у війні!
Так казав Заратустра.
ПРО НОВИХ ІДОЛІВ
Десь іще є народи й отари, та не у нас, брати мої,— в нас держава.
Держава? Що це таке? Ну гаразд! Наставляйте ж вуха, бо тепер я скажу вам своє слово про смерть народів.
Державою називають найхолоднішу з усіх холодних потвор. Холодно бреше вона, і ця брехня виповзає з вуст її:
— Я, держава, і є народ.
Брехня це! Творці, ось хто сотворив народи і наділив їх вірою і любов'ю: так вони життю слугували.
То руйнівники багатьом наставляють пастки, називаючи їх державою,— вони почепили на людей меча і накинули їм сотні бажань.
Де ще існує народ, там він не розуміє держави і ненавидить її як лихе око і зневагу прав та звичаїв.
Ось вам моє знамення: кожен народ говорить своєю мовою про добро і зло — мови цієї сусід не тямить. Він мову свою знаходить у звичаях і правах.
Одначе держава бреше всіма мовами про добро і зло — і що не слово, то брехня, і що не майно, то крадене.
Все в ній — обман, краденими зубами кусає вона, ця єхидна. Навіть нутро її — це обман.
Словоблудство в добрі і злі — ось вам знамення, що таке держава. Воістину, в цьому знаменні — жадання смерті! Воістину, воно підморгує тим, хто проповідує смерть!
Забагато люду народжується — для зайвих придумана держава!
Дивіться, як вона вабить до себе оту зайвину! Як вона її душить, жує і ремиґає!
«Немає на світі нічого за мене більшого — я перст вказівний Господній»,— гарчить потвора. І не лише довговухі та короткозорі стають навколішки!
О, навіть вам, душі високі, вона нашіптує свої похмурі брехні! О, вона вгадує щедрі серця, що охоче марнують себе!
Так, навіть вас, переможці старого Бога, держава розгадує! Стомились ви у борні, і ось ваша втома служить новому ідолові!
Героями і праведниками хотів би себе оточити новий ідол! Охоче ніжиться він у сонячному сяйві сумління — холодна потвора!
Все ладен він дати вам, новий ідол, якщо ви прийдете до нього з поклоном; так він купує собі блиск ваших чеснот і погляд ваших гордих очей.
Ваблячи вас, він забирає собі оту зайвину! І для того вигадав те пекельне поріддя, коня смерті, що брязкає збруєю божественної шани!
Так було вигадано смерть для багатьох, смерть, що славить себе як життя,— воістину щира послуга всім, хто проповідує смерть!