Грицько сміється
- Автор: Кудрицкий Валентин Олександрович
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Профі
- Жанр: Прочая поэзия
Электронная книга - «Грицько сміється». Краткое содержание книги:
СМІХ - ДІЛО СЕРЙОЗНЕ
Сміх буває різний - від легкої посмішки до гомеричного, навіть до сарказму. Українці сміються ще з колиски - стверджують учені, бо почуття комічного, смішного притаманне українському народу з давніх давен. Народні усмішки, анекдоти супроводжують нас усе життя.Так, як уміє сміяться наш народ, не сміється ні один народ у світі. Згадаймо знаменитий лист запорожців турецькому султану, байки Григорія Сковороди, твори Квітки Основ'яненка, Енеїду І.Котляревського, Тараса Шевченка та багатьох інших авторів.І ось до кагорти гумористів приєднався поет Валентин Кудрицький, випустивши збірку гуморесок під назвою Грицько сміється. Автор виявився дуже плодовитим, бо не встигла висохнути фарба його першої книжки, а вже переді мною нова збірка автора.
Якщо в першій книзі А листя падають він виступив як тонкий лірик, то в цій вибухнув іскрометним сміхом.Так сміятись може лише добра натура і велике почуття гумору. Автор збірки і належить саме до такої категорії людей.Сміх його веселий, щедрий і добрий, хоча йому притаманні гостра сатира, а часом і сарказм. Вустами свого героя - веселого дотепника Грицька автор спрямовує свої сатиричні стріли проти крадіїв, хапуг, ледарів, хабарників,пройдисвітів, весело сміється над курйозними випадками і ситуаціями, в яких опиняються герої гуморесок. Автор своїми творами продовжує кращі традиції майстрів веселого жанру, нікого не наслідуючи, намагається виробити свій стиль, свою образну мову.
У народі давно кажуть: сміх - це здоров'я. Після порції щирого сміху неначе зникає поганий настрій, втома і людина почувається набагато молодшою.А ось вчені стверджують, що декілька хвилин гомеричного сміху на повні груди продовжують людське життя.
Тож, нехай нова збірка гуморесок Валентина Кудрицького додасть тобі, шановний читачу, гарного настрою, звеселить душу і серце і продовжить ще віку.
Смійтесь на здоров'я!
МИКОЛА МАЛІЧЕНКО
Заслужений діяч мистецтв України
Сміх буває різний - від легкої посмішки до гомеричного, навіть до сарказму. Українці сміються ще з колиски - стверджують учені, бо почуття комічного, смішного притаманне українському народу з давніх давен. Народні усмішки, анекдоти супроводжують нас усе життя.Так, як уміє сміяться наш народ, не сміється ні один народ у світі. Згадаймо знаменитий лист запорожців турецькому султану, байки Григорія Сковороди, твори Квітки Основ'яненка, Енеїду І.Котляревського, Тараса Шевченка та багатьох інших авторів.І ось до кагорти гумористів приєднався поет Валентин Кудрицький, випустивши збірку гуморесок під назвою Грицько сміється. Автор виявився дуже плодовитим, бо не встигла висохнути фарба його першої книжки, а вже переді мною нова збірка автора.
Якщо в першій книзі А листя падають він виступив як тонкий лірик, то в цій вибухнув іскрометним сміхом.Так сміятись може лише добра натура і велике почуття гумору. Автор збірки і належить саме до такої категорії людей.Сміх його веселий, щедрий і добрий, хоча йому притаманні гостра сатира, а часом і сарказм. Вустами свого героя - веселого дотепника Грицька автор спрямовує свої сатиричні стріли проти крадіїв, хапуг, ледарів, хабарників,пройдисвітів, весело сміється над курйозними випадками і ситуаціями, в яких опиняються герої гуморесок. Автор своїми творами продовжує кращі традиції майстрів веселого жанру, нікого не наслідуючи, намагається виробити свій стиль, свою образну мову.
У народі давно кажуть: сміх - це здоров'я. Після порції щирого сміху неначе зникає поганий настрій, втома і людина почувається набагато молодшою.А ось вчені стверджують, що декілька хвилин гомеричного сміху на повні груди продовжують людське життя.
Тож, нехай нова збірка гуморесок Валентина Кудрицького додасть тобі, шановний читачу, гарного настрою, звеселить душу і серце і продовжить ще віку.
Смійтесь на здоров'я!
МИКОЛА МАЛІЧЕНКО
Заслужений діяч мистецтв України
Перейти на страницу:
Аж "стрибають" очі,
Ніби в бройлерів стегенця -
Не діждешся ночі...
А навколо, скільки глянеш,
Скрізь вирує море,
А красуні, ніби німфи,
Манять хлопців в гори.
Та і хлопці, як гусари,
В тій живій водиці,
Бо до них, немов до меду
Липнуть молодиці.
Я привіз веселе літо
Й відвертаю очі...
Як не хочеться дружину
Відпускати в Сочі.
23.8.1973 р.
ГРІШНИКИ
Надворі злива аж пищить,
Надворі грім гримить,
Хтось, видно, в світі нагрішив
І Бог туди спішить.
А я з сусідкою в ладу
Під зорями в гаю,
Чиюсь любов всю ніч краду,
Поки свою знайду.
Розум кричить:
-Залиш її,
Вгамуй гарячу кров,
А мій товариш:
-Ані руш!
Не смій лишать любов!
Над лісом Місяць зупинивсь
Й неначе курка зблід.
-А де ж сусідки чоловік?
-Навіщо він? - як є сусід...
14.9.1971 р.
ЦИБУЛЯ
На базарі запитує
Вуйко перекупку:
-Скільки коштує цибулькі
Ця маленька купка?
Та сказала, вуйко ойкнув,
За голову взявся:
-Краще я ще руб добавлю
Та куплю вже зайця.
- А до чого тут той заєць?-
Глянула на Рому.
-А тобі я подарую,
Як йтимеш додому.
-А навіщо?
-А за щедрість,-
Відповів той Гальці,-
Щоб сміявсь, як ти одержиш
Фігу із трьох пальців.
16.7.1976 р.
В ДИТСАДКУ
Цілий день в садку не "злазить"...
Шеф із куховарки,
Що краде та у сиріток
І сирки, і шкварки.
Куховарка посміхнулась,
І схопила Нату:
-Хто ж, скажіть, пектись вам буде
За таку зарплату?
2.7.1976 р.
ВОВЧА ЗГРАЯ
Заліз і я у вовчу зграю,
Дай з ними, думаю, пограю.
1.1.1989 р.
ХІБА Ж ТО МУЖЧИНА?
Батько доньку вичитує:
-Ах ти ж непутьова!
Як могла ти Василеві
Відмовить в любові?
Подивись, який він чемний,
Ще й вдача орлина,
Він не п’є, не палить, словом -
Ромео - мужчина.
Завертілась, ніби дзига,
Модниця - дитина:
-Що? Не п’є, не палить?... Батьку!
Хіба ж то мужчина?
ЩО ТАКЕ ЛЮБОВ?
Вбігла Анечка знадвору
Й в мамочки питає:
-Що таке любов, матусю,
Й як вона буває?
-Е, моя ти дорогенька, -
Мамка посміхнулась, -
Це вже так було давненько,
Що я вже й забулась...
-А брат слухав цю розмову
Й до сестрички:
- Анно,
-Це як зразу гарно - гарно,
А потім - погано.
-А ти звідки знаєш, Даню?-
Мамка не відходить.
-То ж чому кричиш у спальні,
Як сусід приходить?
3.6.1976 р.
ПІСЛЯ ЗБОРІВ
Після зборів голова
Присягавсь:
-О, люди!
Як іще хабар візьму -
Хай відсохнуть руки.
А в цей час, о доле зла,
/ Треба ж тому статись!/
Із пакуночком прийшла
Жіночка до хати.
Підійшла впритул стола
І навпроти стала,
Баличок і коньячок
Перед ним поклала.
Запах йде від балика
Аж сверблять долоні.
Аж підплигнув голова:
-Дам на завтра коні!
Так бідняга і прилип
Він до молодички,
Бо воно, що не кажіть,
Клята сила звички.
Все ж не став їй заважать,
Глянув на тюльпани
І до неї:
- Хочеш дать? -
Лий сама в стакани!
7.10.1976 р.
Перейти на страницу: