Грицько сміється

І до Котика - Мурлики, Ніби він Петро Великий, Насміхаючись, звернувсь: -Не боюсь тебе ні трішки! Які куці в тебе ніжки, Ти не Лев і не Левиця, Що аж соромно дивиться! Вічно сонно позираєш, І те робиш, що зіваєш... І незчувсь базіка-птах, Як затріпавсь в пазурях І замовк. Мораль: повчай, Тільки сам хоч розум май. Й не забудь, що над тобою Божа воля із стрілою, І на кого попаде - Той відразу і помре. 17.1.1983 р. І ПОГРІБ НЕ ДОПОМОЖЕ Якщо дозріє квітка цвітом, Постав хоч сотню вартових - Однак залишить всіх з привітом, Когось-таки підпустить з них. Отак і дівчина, пробачте, Хай батько що б не витворяв, То не поможе навіть погріб, Що б він її і там сховав. 1.1.1992 р. ПТАХА СЛУХАЙ Птаха слухай - як співає, А дружину - як кохає. 1.1.1989 р. ОЧІ ЩОБ НЕ БАЧИЛИ Посварився чоловік З жінкою своєю, А пройшло десь днів із п’ять, Просить миру з нею. Вже зробив їй і свисток, Все їй обіцяє, А вона його й на крок Більш не підпускає. Та душа, як і погода - Тут сніг, тут відлига, -А як я пристроюсь ззаду,- Проситься... ханига. В лузі коси косарі Цілу ніч мантачили, -Та що хочеш, те й роби... Тільки так, аби тебе Очі щоб не бачили. 15.5.1990 р. ПРИБІДНЯВСЯ Нарешті все-таки мій брат З минулим зав’язав. Напевно пеніса купив, Бо кабана продав. Та жінку щоб таку придбати, То треба щось в шерінці... мати. А ще ходив і прибіднявся, Щоб з кимсь на яйця поміняться. 19.4.1990 р. І СОНЦЕ ПРИХИЛИВ БИ Якби мені було літ тридцять, Або принаймі - тридцять п’ять, То я б для тебе, дорогенька, Зміг би і Сонце з неба знять... Ну, може, знять я і не зняв би, Та, певен, що пообіцяв би. 15.5.1990 р. НА ЕКЗАМЕНІ Прийшов студент скласти залік, Ані в зуб ногою, І не знає бідний хлопець, Що робить з бідою. -А ти візьми вірменського, Баличок, таранку, Коли він гукне до столу, То накапай шклянку. А як вчений випив шклянку, То сказав сумлінно: -Щоб було ще й оболонське - То було б відмінно. 16.3.1978 р. ПОЕТУ Навіть вже й самі поети Кинулись в науку, Бо віршів, як хочеш їсти, Не сприймає вухо. А якщо, браток, ти пишеш Ще вірші й сьогодні, То виходить, що ти, брате, Не зовсім голодний! 19.1.1997 р. ЩОБ КАЧАТЬ ПРАВА На горі ростуть тополі, Під тополями трава, Стань людиною спочатку, Потім вже й качай права. 24.5.2007 р. ТИ - НІХТО Як ти не цар, то ти - ніхто! І тут же підпис: пан Цушко. Чи не пора таких вбивати, Яким на люд наш наплювати? 20.5.2007 р. В ОДНІЙ ЛІКАРНІ Нащо ж ти вчився, сучий сину: Легкого хліба захотів Чи щоб обідить Батьківщину - Це, тобто, матір і братів? Павло Кононенко -Якщо мене шукать хтось буде,- Головлікар до сестри,- Як в руках пакунок буде, То до мене пропусти. А побачиш, що пустий, Не соромсь, гони і бий, Чхав на Клятву Гіппократа, Як не платиться зарплата. 14.10.1980 р. ВВІЧЛИВИЙ... У хворого стало серце, Задубіла шкура, Лікар травить теревені: -Вибачте, забула. 12.10.1980 р. ПРАЦЬОВИТІ Як заввідділом немає - Всі в лікарні в шахи грають, Як професор на поріг - Всі… аж валяться із ніг. А за що ж ми тому кату Платимо, скажіть, зарплату? 13.10.1980 р. БЕЗПЛАТНІ ЛІКИ Тоді безплатні будуть ліки, Як вимруть геть усі каліки, А поки хворих так багато, Хто хоче жить - то хай і платить. 27.2.1997 р. ПОГУЛЯТИ ПО-СЛОВ’ЯНСЬКИ Погуляти по-слов’янськи - Це коли горить душа, Це як хочеш й ще слив’янки, А в кишені -ні гроша. Погуляти по-слов’янськи - Це не лише поригать,