Грицько сміється

Ніби в полі скакуни. Я пишаюсь Президентом Не по величі ідей, А суджу по тій роботі, Що зробив він для людей. Чи для них то вже не люди, Що сапають, сіють, жнуть, Бо для них ті, певно, люди, Що з народу жили рвуть. 3.11.2007р. ПОЛІТИКА Політика - така, мій брате, Де бруд такий, що й ніде стати, Бо для політиків народ, То як для вовка - бутерброд. Бо для такого суперкласа Людина - гой, гарматне м’ясо, Їм тре’, щоб видохли хохли, Й на місце їх прийшли... вони. 29.11.2007 р. ПОЕТИ І ЦАРІ В державі, де жили царі, Жили поети й знахарі, Одні - аби робити шик, А інші - щоб творити крик. 17.6.2007 р. ЩОБ ВАС ПОВАЖАЛИ Живіть, як всі порядні люди, І вас не будуть брать за груди. 12.11.2006 р. ЗЛОДІЙ І КАБАН Злодій підсвинка украв У селі одному, Через річку, через став Він припер додому. Але тільки-бо з плечей Він звалив ту гору, Як в кімнату завітав Голова з надвору. І злодієві сказав: -Оце так, мій любий, Віднесеш туди, де взяв, То судить не будем. Подивився той хапун, Підійшов до туші, Смик за ногу, смик за хвіст - А з місця не зрушить. Сам про себе чортихнувсь З усієї сили, Ніби того кабана Цв’яхами прибили. Став і ще раз обдививсь Тушу ту червону. -Та такую не піднять Навіть чемпіону! -Як же ти його допер?- Голова потому, -Ге, так ніс же не в колгосп, А собі додому! 9.9.1984 р. ТЮЛЬПАН ТА ІМЕНИНИ -Терпіть не можу іменини!- Кричав тюльпан весь день з корзини. 22.2.1990 р. ЯКЩО Є ГРОШІ У підсудного Абата: -Чом нема в вас адвоката? -Як ті взнали - банк не грабив - Всі втікли, немов від жаби. 3.1.2003 р. В ГАСТРОНОМІ Коли дядько на базарі Кабана продав, Він зайшов до гастроному Й дьогтю запитав. Продавець на дядька глянув, Пальцем показав: -Чи, бува, ти, теє – того, Десь не перебрав? І до дядька нахилився, Аби той міг чуть: -В гастрономі в нас не дьготь - Дурнів продають. -То ж виходить й непогано, Пане, торгувалось, Що крім вас у гастрономі Дурнів не зосталось. 27.8.1959 р. НАВІЩО ШАПКА? Навіщо голови дурненьким? Невже, щоб шапки купувать, В час, як дорожчає пушнина І грошей нізвідки узять? А так і гроші цілі будуть, Й макітра лишиться жива - Як перестріне опівночі Вас ненароком та братва. Народе мій, та скільки ж можна Отак тремтіти і мовчать? Уже пора було б бандитам І свій характер показать. 21.11.1990 р. ПАН ТА ЛЕДАР У гуцульському селі Десь на полонині Проживав ледачий Гриць В латаній свитині. Та такий ледачий був - Що вже й світ не бачив, Цілі дні він те й робив, Що лежав на дачі. А коли вже і лежать Хлопцеві набридло, Попросив, аби його Віднесли на цвинтар. А як несли - їхав пан І в людей питає: -Хто це в нас сьогодні вмер, Що музики грають? - Як сказать вам? Ще не вмер... -Чому ж Варшавянку На всю вулицю гримлять В селищі ще зранку? -Вмерти, пане, не помер А хоронять Гриця, Пам’ятаєте, що в нього Висохла криниця? -Як? Живого? А чому? -З голоду вмирає, -Якщо так – перекажіть, Хай-бо зачекає, І при цьому, вас прошу, Передайте Грицю, Що йому дам сухарів І зроблю криницю. Все це вислухав Грицько І в гінців питає: -Так говорите, що пан Даром обіцяє? Але ж їх щоб розмочить, Тре’ вагон водиці, -Звісно так, - кивають всі Хлопці й молодиці. -О-го-го,- подумав Гриць,- Щоб їх розмочити, Це ж прийдеться кожен день Воду знов носити. -Ну а як же ти хотів!- Затягли всі хором... -А як так, то краше в путь,- Гриць сказав з докором. Бо як торби ті тягать Та носити бодні, То вже краще ви мене Хороніть сьогодні! 19.1.1989 р.