Грицько сміється
- Автор: Кудрицкий Валентин Олександрович
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Профі
- Жанр: Прочая поэзия
Электронная книга - «Грицько сміється». Краткое содержание книги:
СМІХ - ДІЛО СЕРЙОЗНЕ
Сміх буває різний - від легкої посмішки до гомеричного, навіть до сарказму. Українці сміються ще з колиски - стверджують учені, бо почуття комічного, смішного притаманне українському народу з давніх давен. Народні усмішки, анекдоти супроводжують нас усе життя.Так, як уміє сміяться наш народ, не сміється ні один народ у світі. Згадаймо знаменитий лист запорожців турецькому султану, байки Григорія Сковороди, твори Квітки Основ'яненка, Енеїду І.Котляревського, Тараса Шевченка та багатьох інших авторів.І ось до кагорти гумористів приєднався поет Валентин Кудрицький, випустивши збірку гуморесок під назвою Грицько сміється. Автор виявився дуже плодовитим, бо не встигла висохнути фарба його першої книжки, а вже переді мною нова збірка автора.
Якщо в першій книзі А листя падають він виступив як тонкий лірик, то в цій вибухнув іскрометним сміхом.Так сміятись може лише добра натура і велике почуття гумору. Автор збірки і належить саме до такої категорії людей.Сміх його веселий, щедрий і добрий, хоча йому притаманні гостра сатира, а часом і сарказм. Вустами свого героя - веселого дотепника Грицька автор спрямовує свої сатиричні стріли проти крадіїв, хапуг, ледарів, хабарників,пройдисвітів, весело сміється над курйозними випадками і ситуаціями, в яких опиняються герої гуморесок. Автор своїми творами продовжує кращі традиції майстрів веселого жанру, нікого не наслідуючи, намагається виробити свій стиль, свою образну мову.
У народі давно кажуть: сміх - це здоров'я. Після порції щирого сміху неначе зникає поганий настрій, втома і людина почувається набагато молодшою.А ось вчені стверджують, що декілька хвилин гомеричного сміху на повні груди продовжують людське життя.
Тож, нехай нова збірка гуморесок Валентина Кудрицького додасть тобі, шановний читачу, гарного настрою, звеселить душу і серце і продовжить ще віку.
Смійтесь на здоров'я!
МИКОЛА МАЛІЧЕНКО
Заслужений діяч мистецтв України
Сміх буває різний - від легкої посмішки до гомеричного, навіть до сарказму. Українці сміються ще з колиски - стверджують учені, бо почуття комічного, смішного притаманне українському народу з давніх давен. Народні усмішки, анекдоти супроводжують нас усе життя.Так, як уміє сміяться наш народ, не сміється ні один народ у світі. Згадаймо знаменитий лист запорожців турецькому султану, байки Григорія Сковороди, твори Квітки Основ'яненка, Енеїду І.Котляревського, Тараса Шевченка та багатьох інших авторів.І ось до кагорти гумористів приєднався поет Валентин Кудрицький, випустивши збірку гуморесок під назвою Грицько сміється. Автор виявився дуже плодовитим, бо не встигла висохнути фарба його першої книжки, а вже переді мною нова збірка автора.
Якщо в першій книзі А листя падають він виступив як тонкий лірик, то в цій вибухнув іскрометним сміхом.Так сміятись може лише добра натура і велике почуття гумору. Автор збірки і належить саме до такої категорії людей.Сміх його веселий, щедрий і добрий, хоча йому притаманні гостра сатира, а часом і сарказм. Вустами свого героя - веселого дотепника Грицька автор спрямовує свої сатиричні стріли проти крадіїв, хапуг, ледарів, хабарників,пройдисвітів, весело сміється над курйозними випадками і ситуаціями, в яких опиняються герої гуморесок. Автор своїми творами продовжує кращі традиції майстрів веселого жанру, нікого не наслідуючи, намагається виробити свій стиль, свою образну мову.
У народі давно кажуть: сміх - це здоров'я. Після порції щирого сміху неначе зникає поганий настрій, втома і людина почувається набагато молодшою.А ось вчені стверджують, що декілька хвилин гомеричного сміху на повні груди продовжують людське життя.
Тож, нехай нова збірка гуморесок Валентина Кудрицького додасть тобі, шановний читачу, гарного настрою, звеселить душу і серце і продовжить ще віку.
Смійтесь на здоров'я!
МИКОЛА МАЛІЧЕНКО
Заслужений діяч мистецтв України
Перейти на страницу:
Ніби в полі скакуни.
Я пишаюсь Президентом
Не по величі ідей,
А суджу по тій роботі,
Що зробив він для людей.
Чи для них то вже не люди,
Що сапають, сіють, жнуть,
Бо для них ті, певно, люди,
Що з народу жили рвуть.
3.11.2007р.
ПОЛІТИКА
Політика - така, мій брате,
Де бруд такий, що й ніде стати,
Бо для політиків народ,
То як для вовка - бутерброд.
Бо для такого суперкласа
Людина - гой, гарматне м’ясо,
Їм тре’, щоб видохли хохли,
Й на місце їх прийшли... вони.
29.11.2007 р.
ПОЕТИ І ЦАРІ
В державі, де жили царі,
Жили поети й знахарі,
Одні - аби робити шик,
А інші - щоб творити крик.
17.6.2007 р.
ЩОБ ВАС ПОВАЖАЛИ
Живіть, як всі порядні люди,
І вас не будуть брать за груди.
12.11.2006 р.
ЗЛОДІЙ І КАБАН
Злодій підсвинка украв
У селі одному,
Через річку, через став
Він припер додому.
Але тільки-бо з плечей
Він звалив ту гору,
Як в кімнату завітав
Голова з надвору.
І злодієві сказав:
-Оце так, мій любий,
Віднесеш туди, де взяв,
То судить не будем.
Подивився той хапун,
Підійшов до туші,
Смик за ногу, смик за хвіст -
А з місця не зрушить.
Сам про себе чортихнувсь
З усієї сили,
Ніби того кабана
Цв’яхами прибили.
Став і ще раз обдививсь
Тушу ту червону.
-Та такую не піднять
Навіть чемпіону!
-Як же ти його допер?-
Голова потому,
-Ге, так ніс же не в колгосп,
А собі додому!
9.9.1984 р.
ТЮЛЬПАН ТА ІМЕНИНИ
-Терпіть не можу іменини!-
Кричав тюльпан весь день з корзини.
22.2.1990 р.
ЯКЩО Є ГРОШІ
У підсудного Абата:
-Чом нема в вас адвоката?
-Як ті взнали - банк не грабив -
Всі втікли, немов від жаби.
3.1.2003 р.
В ГАСТРОНОМІ
Коли дядько на базарі
Кабана продав,
Він зайшов до гастроному
Й дьогтю запитав.
Продавець на дядька глянув,
Пальцем показав:
-Чи, бува, ти, теє – того,
Десь не перебрав?
І до дядька нахилився,
Аби той міг чуть:
-В гастрономі в нас не дьготь -
Дурнів продають.
-То ж виходить й непогано,
Пане, торгувалось,
Що крім вас у гастрономі
Дурнів не зосталось.
27.8.1959 р.
НАВІЩО ШАПКА?
Навіщо голови дурненьким?
Невже, щоб шапки купувать,
В час, як дорожчає пушнина
І грошей нізвідки узять?
А так і гроші цілі будуть,
Й макітра лишиться жива -
Як перестріне опівночі
Вас ненароком та братва.
Народе мій, та скільки ж можна
Отак тремтіти і мовчать?
Уже пора було б бандитам
І свій характер показать.
21.11.1990 р.
ПАН ТА ЛЕДАР
У гуцульському селі
Десь на полонині
Проживав ледачий Гриць
В латаній свитині.
Та такий ледачий був -
Що вже й світ не бачив,
Цілі дні він те й робив,
Що лежав на дачі.
А коли вже і лежать
Хлопцеві набридло,
Попросив, аби його
Віднесли на цвинтар.
А як несли - їхав пан
І в людей питає:
-Хто це в нас сьогодні вмер,
Що музики грають?
- Як сказать вам? Ще не вмер...
-Чому ж Варшавянку
На всю вулицю гримлять
В селищі ще зранку?
-Вмерти, пане, не помер
А хоронять Гриця,
Пам’ятаєте, що в нього
Висохла криниця?
-Як? Живого? А чому?
-З голоду вмирає,
-Якщо так – перекажіть,
Хай-бо зачекає,
І при цьому, вас прошу,
Передайте Грицю,
Що йому дам сухарів
І зроблю криницю.
Все це вислухав Грицько
І в гінців питає:
-Так говорите, що пан
Даром обіцяє?
Але ж їх щоб розмочить,
Тре’ вагон водиці,
-Звісно так, - кивають всі
Хлопці й молодиці.
-О-го-го,- подумав Гриць,-
Щоб їх розмочити,
Це ж прийдеться кожен день
Воду знов носити.
-Ну а як же ти хотів!-
Затягли всі хором...
-А як так, то краше в путь,-
Гриць сказав з докором.
Бо як торби ті тягать
Та носити бодні,
То вже краще ви мене
Хороніть сьогодні!
19.1.1989 р.
Перейти на страницу: