Грицько сміється

Ой, як скажете - так буде - Чи в степу, чи в полі, Зробіть так, щоб ми зустрілись Знов біля тополі. А як піп почув той голос, Тут же появився, І відтоді те й робив він - За гріхи молився. За левадою, за ставом, У чистому полі, Знову батюшка, як вечір, Мчиться до тополі. З того часу піп басує: -От так перемога! Слава Богу - не підвів я Ні себе, ні Бога! 27.3.1983 р. СВИНЯЧА ЕКСПЕРТИЗА Виліз з щілинки тарган, Влігся тихо на диван І пильнує, як із шклянки П’є щось сивеньке Іванко. А коли допив до дна, Тут же впав біля вікна. -Дай подивлюсь, - тут тарган,- Що ж то з шклянки пив Іван? А як ту лизнув гидоту - В нього аж скривило рота, І він теж, задерши ноги, Впав також біля порога. Ось заходить Васька-кіт, Глянув він на це й сам зблід. -Що за чудо? - на порозі Спить Іван в незвичній позі. І на нього на таран Войовничий йде Тарган. Кіт до нього: -Що ти, милий, Де ж тобі взять стільки сили? Перекинувсь той на спину: -Ану цить, бо зараз двину! Кіт спокійно подививсь, Все ж на всяк-так зупинивсь. Й до Таргана: -Дай стакан, Спробую, що пив Іван. А як спробував винця, Став гукати Кабанця: -Підніми своє ти рило, Йди сюди мерщій, Дурило, Та поглянь на той стакан Звідки пив коньяк Іван. Кабанець відтяг корито І Коту сказав сердито: -Теж мені знайшов коньяк! Хто коньяк п’є - спить не так. Коньяку аби напиться, Треба гарно розориться, А хазяїн ще в костюмі І пальто вісить на трюмі. А щоб пив він "Ркацителі"- То лежав би він в постелі. -Що ж він пив? Біоміцин, Цей людський культурний син? Тут Кабан у чарку рило. -Звичайнісіньке чорнило. І схопив себе за груди: -Ображають рід наш люди. І на того маньяка - Кажуть: п’є він, як свиня! То ж причому тут свиня? В нас вина не п’є рідня! 11.8.1984 р. ПРО КАРАСЯ ТА РИБАЛКУ / КАЗКА / Заліз Карась в корчак і плаче, А тут Рибалка з ромом скаче. Кинув під вербу рюкзака І став тягнути корчака. Побачив рибку: -Красота!- Та це ж бо закусь ген яка! Так захотілось в світі жить, Що є і випить й закусить. Та раптом рибка у Грицька, / Як в казці "Рибка Золота" / Давай проситись: -Відпусти, Ну дай хоч трохи підрости! -Не відпущу! - сказав Грицько І Карася сховав в пальто. Тут до Рибалки знов Карась: -В мене ж маленькі дітки, зжальсь. -Не відпущу! - мов на біду Взяв з рюкзака сковороду. -Останній раз тебе молю, Усе, що скажеш - все зроблю. -Хоч гвалт кричи - не відпущу І став розпалювать плиту. До Гриця знов озвавсь сусід: -Коли приходить на обід? -Якщо спішиш, бери йди ніж І хліб з цибулею поріж. А я тим часом свій корчак Закину знову на п’ятак. І перегнувшись над Дніпром, Забувся, що в кишені ром. І пляшка булькнула на дно, А з нею й рибка заодно. В той день раділи карасята - У них було велике свято. Батько - Карась з’явивсь додому, Та ще й приніс він пляшку рому. Зате Грицько державсь за спину Й з сусідом вдвох ковтали слину. А мудрість тут проста, як світ, В житті потрібно - всіх жаліть. Бо той, хто в світі має жалість - З тими і Бог, і люди, й радість. На тім і казочці кінець, Хто слухав казку - молодець. 22.8.1984 р. ПРО ДОЛЮ І НЕВОЛЮ -Якщо, друже, ти не бачив У житті неволі, То хутчіше одружись ти На красуні Олі. І до того, як раніше Ти втікав з роботи, Будеш Бога ще молити Працювать в суботи. А якщо вам заспіває Арію скандальну, То втікатимеш від неї І на Північ Крайню. 24.4.1976 р. ДІСТАЛА -Ти чому це у суботу Мчиш галопом на роботу?- Запитав в Грицька сусід, Біля хвіртки б’ючи лід. -Що тобі сказать, мій друже? - Відповів той з біллю, Щоб тобі така дружина - Біг би і в неділю. 13.1.1988 р. ПЕРЕСТРОЙКА І СЛИВИ -Почім сливи? - на базарі Дядечко питає. -По чотири гривні, пане, Лоб відповідає. -Ні фіга собі,- той ойкнув З усієї сили І став бігать по базарі, Мов оса вкусила. Матюкнувсь на всяк випадок, Щоб більш "поважали"- Адже вчора за ці ж сливи По рублю прохали. -Що ж вони за ніч, любязний, Медовими стали, Чи вони разом із вами В бані побували? Огризнувся той мордатий, Ніби вовк в Сахарі: -Бери й топай поки, дядя, Не вхопив по харі.