Грицько сміється
- Автор: Кудрицкий Валентин Олександрович
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Профі
- Жанр: Прочая поэзия
Электронная книга - «Грицько сміється». Краткое содержание книги:
СМІХ - ДІЛО СЕРЙОЗНЕ
Сміх буває різний - від легкої посмішки до гомеричного, навіть до сарказму. Українці сміються ще з колиски - стверджують учені, бо почуття комічного, смішного притаманне українському народу з давніх давен. Народні усмішки, анекдоти супроводжують нас усе життя.Так, як уміє сміяться наш народ, не сміється ні один народ у світі. Згадаймо знаменитий лист запорожців турецькому султану, байки Григорія Сковороди, твори Квітки Основ'яненка, Енеїду І.Котляревського, Тараса Шевченка та багатьох інших авторів.І ось до кагорти гумористів приєднався поет Валентин Кудрицький, випустивши збірку гуморесок під назвою Грицько сміється. Автор виявився дуже плодовитим, бо не встигла висохнути фарба його першої книжки, а вже переді мною нова збірка автора.
Якщо в першій книзі А листя падають він виступив як тонкий лірик, то в цій вибухнув іскрометним сміхом.Так сміятись може лише добра натура і велике почуття гумору. Автор збірки і належить саме до такої категорії людей.Сміх його веселий, щедрий і добрий, хоча йому притаманні гостра сатира, а часом і сарказм. Вустами свого героя - веселого дотепника Грицька автор спрямовує свої сатиричні стріли проти крадіїв, хапуг, ледарів, хабарників,пройдисвітів, весело сміється над курйозними випадками і ситуаціями, в яких опиняються герої гуморесок. Автор своїми творами продовжує кращі традиції майстрів веселого жанру, нікого не наслідуючи, намагається виробити свій стиль, свою образну мову.
У народі давно кажуть: сміх - це здоров'я. Після порції щирого сміху неначе зникає поганий настрій, втома і людина почувається набагато молодшою.А ось вчені стверджують, що декілька хвилин гомеричного сміху на повні груди продовжують людське життя.
Тож, нехай нова збірка гуморесок Валентина Кудрицького додасть тобі, шановний читачу, гарного настрою, звеселить душу і серце і продовжить ще віку.
Смійтесь на здоров'я!
МИКОЛА МАЛІЧЕНКО
Заслужений діяч мистецтв України
Сміх буває різний - від легкої посмішки до гомеричного, навіть до сарказму. Українці сміються ще з колиски - стверджують учені, бо почуття комічного, смішного притаманне українському народу з давніх давен. Народні усмішки, анекдоти супроводжують нас усе життя.Так, як уміє сміяться наш народ, не сміється ні один народ у світі. Згадаймо знаменитий лист запорожців турецькому султану, байки Григорія Сковороди, твори Квітки Основ'яненка, Енеїду І.Котляревського, Тараса Шевченка та багатьох інших авторів.І ось до кагорти гумористів приєднався поет Валентин Кудрицький, випустивши збірку гуморесок під назвою Грицько сміється. Автор виявився дуже плодовитим, бо не встигла висохнути фарба його першої книжки, а вже переді мною нова збірка автора.
Якщо в першій книзі А листя падають він виступив як тонкий лірик, то в цій вибухнув іскрометним сміхом.Так сміятись може лише добра натура і велике почуття гумору. Автор збірки і належить саме до такої категорії людей.Сміх його веселий, щедрий і добрий, хоча йому притаманні гостра сатира, а часом і сарказм. Вустами свого героя - веселого дотепника Грицька автор спрямовує свої сатиричні стріли проти крадіїв, хапуг, ледарів, хабарників,пройдисвітів, весело сміється над курйозними випадками і ситуаціями, в яких опиняються герої гуморесок. Автор своїми творами продовжує кращі традиції майстрів веселого жанру, нікого не наслідуючи, намагається виробити свій стиль, свою образну мову.
У народі давно кажуть: сміх - це здоров'я. Після порції щирого сміху неначе зникає поганий настрій, втома і людина почувається набагато молодшою.А ось вчені стверджують, що декілька хвилин гомеричного сміху на повні груди продовжують людське життя.
Тож, нехай нова збірка гуморесок Валентина Кудрицького додасть тобі, шановний читачу, гарного настрою, звеселить душу і серце і продовжить ще віку.
Смійтесь на здоров'я!
МИКОЛА МАЛІЧЕНКО
Заслужений діяч мистецтв України
Перейти на страницу:
Ой, як скажете - так буде -
Чи в степу, чи в полі,
Зробіть так, щоб ми зустрілись
Знов біля тополі.
А як піп почув той голос,
Тут же появився,
І відтоді те й робив він -
За гріхи молився.
За левадою, за ставом,
У чистому полі,
Знову батюшка, як вечір,
Мчиться до тополі.
З того часу піп басує:
-От так перемога!
Слава Богу - не підвів я
Ні себе, ні Бога!
27.3.1983 р.
СВИНЯЧА ЕКСПЕРТИЗА
Виліз з щілинки тарган,
Влігся тихо на диван
І пильнує, як із шклянки
П’є щось сивеньке Іванко.
А коли допив до дна,
Тут же впав біля вікна.
-Дай подивлюсь, - тут тарган,-
Що ж то з шклянки пив Іван?
А як ту лизнув гидоту -
В нього аж скривило рота,
І він теж, задерши ноги,
Впав також біля порога.
Ось заходить Васька-кіт,
Глянув він на це й сам зблід.
-Що за чудо? - на порозі
Спить Іван в незвичній позі.
І на нього на таран
Войовничий йде Тарган.
Кіт до нього:
-Що ти, милий,
Де ж тобі взять стільки сили?
Перекинувсь той на спину:
-Ану цить, бо зараз двину!
Кіт спокійно подививсь,
Все ж на всяк-так зупинивсь.
Й до Таргана:
-Дай стакан,
Спробую, що пив Іван.
А як спробував винця,
Став гукати Кабанця:
-Підніми своє ти рило,
Йди сюди мерщій, Дурило,
Та поглянь на той стакан
Звідки пив коньяк Іван.
Кабанець відтяг корито
І Коту сказав сердито:
-Теж мені знайшов коньяк!
Хто коньяк п’є - спить не так.
Коньяку аби напиться,
Треба гарно розориться,
А хазяїн ще в костюмі
І пальто вісить на трюмі.
А щоб пив він "Ркацителі"-
То лежав би він в постелі.
-Що ж він пив? Біоміцин,
Цей людський культурний син?
Тут Кабан у чарку рило.
-Звичайнісіньке чорнило.
І схопив себе за груди:
-Ображають рід наш люди.
І на того маньяка -
Кажуть: п’є він, як свиня!
То ж причому тут свиня?
В нас вина не п’є рідня!
11.8.1984 р.
ПРО КАРАСЯ ТА РИБАЛКУ
/ КАЗКА /
Заліз Карась в корчак і плаче,
А тут Рибалка з ромом скаче.
Кинув під вербу рюкзака
І став тягнути корчака.
Побачив рибку:
-Красота!-
Та це ж бо закусь ген яка!
Так захотілось в світі жить,
Що є і випить й закусить.
Та раптом рибка у Грицька,
/ Як в казці "Рибка Золота" /
Давай проситись:
-Відпусти,
Ну дай хоч трохи підрости!
-Не відпущу! - сказав Грицько
І Карася сховав в пальто.
Тут до Рибалки знов Карась:
-В мене ж маленькі дітки, зжальсь.
-Не відпущу! - мов на біду
Взяв з рюкзака сковороду.
-Останній раз тебе молю,
Усе, що скажеш - все зроблю.
-Хоч гвалт кричи - не відпущу
І став розпалювать плиту.
До Гриця знов озвавсь сусід:
-Коли приходить на обід?
-Якщо спішиш, бери йди ніж
І хліб з цибулею поріж.
А я тим часом свій корчак
Закину знову на п’ятак.
І перегнувшись над Дніпром,
Забувся, що в кишені ром.
І пляшка булькнула на дно,
А з нею й рибка заодно.
В той день раділи карасята -
У них було велике свято.
Батько - Карась з’явивсь додому,
Та ще й приніс він пляшку рому.
Зате Грицько державсь за спину
Й з сусідом вдвох ковтали слину.
А мудрість тут проста, як світ,
В житті потрібно - всіх жаліть.
Бо той, хто в світі має жалість -
З тими і Бог, і люди, й радість.
На тім і казочці кінець,
Хто слухав казку - молодець.
22.8.1984 р.
ПРО ДОЛЮ І НЕВОЛЮ
-Якщо, друже, ти не бачив
У житті неволі,
То хутчіше одружись ти
На красуні Олі.
І до того, як раніше
Ти втікав з роботи,
Будеш Бога ще молити
Працювать в суботи.
А якщо вам заспіває
Арію скандальну,
То втікатимеш від неї
І на Північ Крайню.
24.4.1976 р.
ДІСТАЛА
-Ти чому це у суботу
Мчиш галопом на роботу?-
Запитав в Грицька сусід,
Біля хвіртки б’ючи лід.
-Що тобі сказать, мій друже? -
Відповів той з біллю,
Щоб тобі така дружина -
Біг би і в неділю.
13.1.1988 р.
ПЕРЕСТРОЙКА І СЛИВИ
-Почім сливи? - на базарі
Дядечко питає.
-По чотири гривні, пане,
Лоб відповідає.
-Ні фіга собі,- той ойкнув
З усієї сили
І став бігать по базарі,
Мов оса вкусила.
Матюкнувсь на всяк випадок,
Щоб більш "поважали"-
Адже вчора за ці ж сливи
По рублю прохали.
-Що ж вони за ніч, любязний,
Медовими стали,
Чи вони разом із вами
В бані побували?
Огризнувся той мордатий,
Ніби вовк в Сахарі:
-Бери й топай поки, дядя,
Не вхопив по харі.
Перейти на страницу: