Тягар пристрастей людських

— Так офіціанти бачитимуть, із ким мають справу, — пояснювала вона.

Філіп вирішив скористатися нагодою, коли Мілдред була привітнішою, ніж зазвичай. У березні на нього чекав іспит із анатомії, а за тиждень, на Пасху, дівчина мала три вихідні.

— Послухайте, чому б нам не поїхати до Парижа? — запропонував він. — Ми могли б чудово розважитися.

— Що ви таке вигадали. Це коштуватиме купу грошей.

Філіп про це вже думав. Поїздка коштуватиме щонайменше двадцять п’ять фунтів. Для нього це була значна сума, але він був готовий витратити її до останнього пенні.

— Яке це має значення? Люба, скажіть, що поїдете.

— Ще чого. Не можу уявити, щоб я поїхала кудись із чоловіком, з яким ми не одружені. Вам не варто на це навіть натякати.

— Яке це має значення?

Він узявся розхвалювати пишноти рю де ла Пе[245] і розкішний несмак «Фолі-Бержер»[246], описувати крамниці «Лувр» і «Бон Марше», розповідати про кабаре ду Неан, Абатство і різноманітні місцини, що приваблюють іноземних туристів. Кері красномовно розхвалював ті обличчя Парижа, які сам ненавидів, і переконував поїхати з ним.

— Знаєте, ви кажете, що кохаєте мене, але якби справді кохали, то хотіли б побратися. А ви ще жодного разу не робили мені пропозицію.

— Вам чудово відомо, що у мене немає на це грошей. Зрештою, я лише на першому курсі й наступні шість років не зароблятиму жодного пенні.

— Ох, я вас не звинувачую. Тим паче, що все одно не вийшла б за вас, навіть якби ви приповзли до мене на колінах.

Філіп неодноразово думав про шлюб, але сама лише думка про цей крок жахала його. У Парижі він дійшов висновку, що шлюб — недолугий міщанський інститут. А ще він знав, що постійний зв’язок із кимось знищить його. Хлопець керувався інстинктами середнього класу, і перспектива побратися з офіціанткою була для нього чимось жахливим. Дружина-простолюдинка завадить йому відкрити пристойну практику. До того ж грошей йому ледве вистачить, щоб утримувати до кінця навчання себе самого; він не в змозі піклуватися ще й про дружину, навіть якщо вони домовляться не мати дітей. Він згадав Кроншоу, котрий прив’язався до шльондри, і здригнувся від огиди. Філіп міг передбачити, якою стане Мілдред зі своєю манірністю і недалеким розумом: побратися з нею просто неможливо. Однак це рішення він приймав розумом, а серце підказувало йому, що необхідно будь-що заволодіти дівчиною; і якщо не вдасться досягнути цього без шлюбу, він одружиться з нею, а далі буде видно. Його не бентежило, що все може скінчитися справжньою катастрофою. Якщо Філіпа захоплювала якась ідея, він уже не міг думати ні про що інше, до того ж володів справжнім талантом переконувати себе у правильності того, чого йому хотілося. Хлопець помітив, що відкинув усі розумні аргументи, які утримували його від шлюбу. Щодня він відчував до Мілдред палкішу пристрасть; і його незадоволені почуття перетворювалися на злість і дратівливість.