Чужинець на чужій землі
- Автор: Хайнлайн Роберт Энсон
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-0090-6
- Переводчик: Ганна Литвиненко
- Жанр: Социально-философская фантастика
Электронная книга - «Чужинець на чужій землі». Краткое содержание книги:
Джубал гмикнув.
— Це й турбує мене у фостерітах, Джилл. Я думаю, що вони надзвичайно відверті... А ти і я знаємо, що Майк легко купується на чесність.
— Як ви думаєте, що вони спробують з ним зробити?
— Навернути, звичайно ж. А потім — прибрати до рук його багатство.
— Я думала, що ви оформили все так, що це нікому не вдасться.
— Ні — я лише оформив все так, що ніхто не зможе відібрати у Майка статки проти його волі. Звичайно, він не зможе віддати їх так, щоб у це не втрутився уряд. Але віддати гроші церкві — особливо церкві, що має таку політичну силу, як фостеріти, — це зовсім інша справа.
— Не розумію чому.
Джубал зітхнув.
— Моя люба, релігія — це сфера, фактично розташована поза законами. Церква може робити будь-що, що не під силу жодній іншій людській організації; у церкви немає обмежень. Вона не сплачує податки і не повинна вести письмові записи; має імунітет до обшуків, перевірок чи оглядів. А ще церква — це будь-що, що називає себе церквою. Були спроби провести межу між «справжніми релігіями», яким давали такий імунітет, — і «культами». Це неможливо, бо легше заснувати державну релігію... А таке лікування гірше від власне хвороби. У будь-якому разі ми цього не зробили. Тому, згідно з тим, що залишилося від старої Конституції Сполучених Штатів, а також з Договором Федерації, церкви рівні, і вони мають однаковий імунітет, — особливо якщо вони становлять великий блок виборців. Якщо Майка навернуть у фостерізм і він напише заповіт на користь своєї церкви, то згодом «вирушить на небеса» на котромусь світанку — а так і буде, щоб припасувати все під правильну тавтологію: «так само законно, як церква у неділю».
— О Господи — я думала, що він нарешті у безпеці.
— По цей бік могили безпеки не існує.
— Що ж... Що ми з цим робитимемо, Джубале?
— Нічого. Лише хвилюватимемося. І все.
Майк зберіг їхню розмову, навіть не намагаючись її ґрокнути. Він розпізнав тему, як одну з геть простих у його власній мові, проте неймовірно слизьких в англійській. Оскільки йому не вдалося досягти взаємного ґрокання з приводу цієї теми навіть з братом Махмудом, з його, за взаємною згодою, неідеальним перекладом всеохопної марсіанської ідеї «Ти є Бог», він просто чекав, поки ґрокання стане можливим. Він знав, що очікування цього разу буде виправданим; брат Джилл вивчала його мову, і він зможе все їй пояснити. Вони ґрокнуть це разом.
Тим часом краєвид під ними викликав безкінечний захват, і Майк мав намір отримати новий досвід. Він очікував — чи сподівався, — що зустрінеться з людськими Старійшинами.
Сенатор Том Бун зустрів їх на платформі приземлення.
— Вітаю вас, люди! Нехай Господь благословить вас у цей священний день. Містере Сміт, радий знову вас бачити. І вас також, докторе, — він витягнув з рота сигару та подивився на Джилл. — А ця юна леді... Хіба я не бачив вас у Палаці?
— Так, сенаторе. Я Джилл Бордмен.
— Так я й думав. Ви врятовані?
— Гм... Думаю, що ні.
— Що ж, ніколи не пізно. Ми були б неймовірно щасливі, якби ви відвідали службу для шукачів у Зовнішньому Храмі, — я б знайшов для вас янгола-охоронця, щоб він скеровував вас. Містер Сміт і док, звісно ж, підуть у Святилище, — сенатор озирнувся..
— Сенаторе...
— Що, доку?
— Якщо міс Бордмен не може зайти у Святилище, то, мені здається, нам краще відвідати службу для Шукачів. Вона його медсестра та перекладач.
Бун здавався трохи занепокоєним:
— Він хворий? Не схоже. І навіщо йому перекладач? Він говорить англійською, — я сам чув.
Джубал знизав плечима:
— Як його лікар, — і я хотів би мати під рукою медсестру, якщо раптом виникне така потреба: містер Сміт недостатньо добре пристосований до умов цієї планети. Перекладач може знадобитися — проте чому б не запитати його самого? Майку, ти хочеш, щоб Джилл пішла з нами?
— Так, Джубале.
— Але... Дуже добре, містере Сміт, — Бун знову дістав сигару, вставив два пальця в рота і свиснув:— Херувиме — сюди!
Дуже швидко прибіг якийсь хлопчисько підліткового віку. Він був вбраний у коротку мантію, трико, туфлі — і мав щось на кшталт голубиних крил, прикріплених у розкритому вигляді за його плечима. На непокритій голові була ціла копиця тугих золотавих кучерів; хлопець радісно посміхався. Джилл подумала, що він був привабливим не менше від реклами імбирного елю.
Бун наказав:
— Лети в офіс Святилища і перекажи черговому Наглядачу, що я хочу, щоб до воріт Святилища зараз же відправили ще один значок паломника. Умовне слово — Марс.