Чужинець на чужій землі
- Автор: Хайнлайн Роберт Энсон
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-0090-6
- Переводчик: Ганна Литвиненко
- Жанр: Социально-философская фантастика
Электронная книга - «Чужинець на чужій землі». Краткое содержание книги:
— Хлопець подає надії, — схвально сказав Бун. — Я кілька разів проповідував з ним у парі і можу стверджувати, що він передає тобі вже підігрітий натовп. Преподобний «Джаг» Джекермен грає у команді «Овнів». Ви бачили його ігри?
— Боюся, що ні, — визнав Джубал. — Я не слідкую за футболом.
— Справді? Ви не знаєте, що втрачаєте. Що ж, впродовж сезону більшість вірян залишаються після служб; тут вони обідають на своїх лавах, звідки потім дивляться ігри. Вся стіна за вівтарем від'їжджає, і ви дивитеся просто на найбільше стерео із будь-коли збудованих; трансляція гри триває просто під твоїми ногами. Це значно краще, ніж дивитися її вдома, — адже дивитися гру в натовпі означає переживати значно більший захват.
Він зупинився та свиснув:
— Агов, Херувиме! Сюди!
До нього поспішив лакей.
— Так, Єпископе?
— Синку, ти після того, як розсадив нас, стрибнув так швидко, що я не мав часу зробити замовлення.
— Вибачте, Єпископе.
— Вибачення не відкриють тобі шлях до Раю. Будь щасливий, синку, бо якщо ти залишатимеш в собі цю пружину, то завжди залишатимешся на ногах. Повторімо те ж саме, люди? Добре! — він зробив замовлення та додав: — Принеси мені ще кілька сигар. Просто запитай у головного бармена.
— Зараз же, Єпископе.
— Благослови тебе, синку. Тримай...
Голова зміїного танцю проходила прямо під ними; Бун нахилився до билець, склав долоні рупором і голосно вигукнув:
— Доун! Агов, Доун! — жінка глянула вгору; він перехопив її погляд і жестом запросив піднятися. Вона посміхнулася. — Додай віскі до замовлення. Лети.
Жінка з'явилася швидко — так само як і напої. Бун повернув крісло у задньому ряду і поставив його перед собою, — так, щоб їй було легше підійти.
— Народе, познайомтеся з міс Доун Ардент. Моя люба, юна леді у куточку — це міс Бордмен, а біля мене — відомий доктор Джубал Гаршоу.
— Справді? Докторе, я вважаю ваші історії просто божественними!
— Дякую.
— О, я дійсно так вважаю. Я вставила одну з ваших котушок у програвач і майже кожного вечора засинаю під неї.
— Найвища шана, яку письменник тільки може отримати — байдуже сказав Джубал.
— Досить, Доун, — вставив Бун. — Молодик, який сидить між ними — містер Валентин Сміт, Людина з Марса.
Її очі розширилися, а рот відкрився.
— О, Боже!
Бун вигукнув:
— Благослови тебе, дитя! Ось це так справді несподіванка, чи не так?
Вона сказала:
— Ви дійсно Людина з Марса?
— Так, міс Доун Ардент.
— Називай мене просто Доун. О, Боже!
Бун поляскав її по долоні.
— Чи ти не знаєш, що то гріх — сумніватися у словах Єпископа? Моя люба, чи хотіла б допомогти направити Людину з Марса до світла?
— О, з радістю!
(«Звичайно ж, хотіла б, ти прилизана сучка!» — подумки сказала собі Джилл). Вона починала все більше злитися, відколи до них приєдналася міс Ардент. На жінці була темна довга сукня — аж під шию, проте вона анічогісінько не прикривала. Сукня була з в'язаної тканини, майже ідеально відтіняла її засмаглу шкіру, і Джилл була впевнена, що шкіра під нею — це все вбрання Доун. Окрім самої міс Ардент, якої там було — у всіх місцях — забагато. Ця сукня була зумисним порівнянням скромності з екстремальним стилем, і так була вбрана майже вся жіноча половина пастви: дехто з них під час зміїного танцю, здавалося, намагався витрястись зі свого одягу. Джилл подумала, що навіть попри те, що міс Ардент була одягнена, вона виглядала так, наче щойно встала з ліжка — і переймалася лише тим, щоб заповзти назад. З Майком. Досить вигинатися своєю тушею перед ним, ти, дешева хвойдо!
Бун промовив:
— Я поговорю про це з Верховним Єпископом, моя люба. Зараз тобі краще спуститися назад, щоб керувати тією виставою. Джагу потрібна твоя допомога.
Вона слухняно підвелася.
— Так, Єпископе. Рада була познайомитися з вами, докторе — і міс Брод. Сподіваюся, ми з вами ще побачимося, містере Сміт. Я молитимуся про це.
І вона попливла геть.
— Гарна дівчинка, — радісно сказав Бун. — Колись бачили її вистави, докторе?
— Думаю, що ні. Що вона робить?
Здавалося, Бун не вірить своїм вухам.
— Ви не знаєте?