Чужинець на чужій землі
- Автор: Хайнлайн Роберт Энсон
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-0090-6
- Переводчик: Ганна Литвиненко
- Жанр: Социально-философская фантастика
Электронная книга - «Чужинець на чужій землі». Краткое содержание книги:
Майк залюбки погодився з Джилл, коли вона дуже ввічливо запропонувала віддати це фото Дюку. Він відразу ж пішов це робити — і зробив би в будь-якому разі; Майк знав про колекцію Дюка, він бачив її, роздивлявся з глибоким інтересом, намагаючись ґрокнути, чому Дюк сказав: «Оця не дуже на обличчі, проте поглянь на ці ніжки, брате!» Йому завжди подобалося, коли його називав «братом» один з його водних братів. Але ноги — це просто ноги, — за винятком того, що його народ мав кожен по три, тоді як у людей було лише дві — і це не каліцтво, нагадав він собі; дві ноги — це правильно для людини; він мусить завжди ґрокати, що це правильно.
Що ж до облич, то у Джубала було найкрасивіше обличчя з тих, що Майк коли-небудь бачив, очевидно і зрозуміло його власне. Майкові здавалося, що про тих людських самиць на картинках з колекції Дюка навряд чи можна сказати, що вони виростили обличчя, — так сильно вони були схожі. Всі молоді людські самиці мають дуже схожі обличчя — як же інакше? Звичайно, у нього ніколи не виникало труднощів з тим, щоб упізнати обличчя Джилл: вона була не лише першою жінкою, яку він побачив, а й найважливішою з них, його першим водним братом-жінкою — і Майк знав кожну пору на її носі, кожну зморщечку, котра з'являлася на її обличчі, і під час щасливих медитацій шанував кожну з цих дрібниць.
Хоча зараз він і міг відрізнити Анну від Дорказ, а Дорказ — від Міріам також і за обличчям, проте, коли він вперше сюди прийшов, це було не так. Протягом кількох перших днів Майк розрізняв їх за розміром та кольорами — і, звичайно, за голосом, оскільки не існує двох однакових голосів. Але інколи траплялося й так, що всі три жінки одночасно замовкали, і тоді було добре видно, що Анна — значно більша за Дорказ, Дорказ дуже маленька, а Міріам — більша за Дорказ, проте менша за Анну. Але незалежно від цього він не помилявся навіть тоді, коли не було Анни чи Дорказ, — тому що Міріам мала впізнаваний колір волосся, який називали «рудим», — навіть попри те, що це не був той «рудий», який вживають, коли говорить про волосся.
Це особливе значення слова «рудий» не спричиняло неприємностей Майку; ще до того, як досягнув Землі, він знав, що кожне англійське слово має більше одного значення. Це був той факт, який можна було використати без ґрокання — геть так само, як можна було звикнути до подібності всіх дівочих облич... Які після очікування більше не були однаковими. Зараз Майк згадав обличчя Анни та порахував пори на її носі так само залюбки, як робив це з Джилл. По суті навіть яйце було саме по собі унікальним, відмінним від усіх інших яєць будь-де і будь-коли, — і Майк завжди про це знав. Тож у кожної дівчини було своє обличчя — і не мало значення, до якої міри незначними могли бути відмінності.
Майк віддав «огидну» фотокартку, і його зігрів захват Дюка. Майк не відчув, що обділив себе, віддавши фотографію; він вже бачив її, і подумки міг побачити, якщо забажає, навіть обличчя на тій картинці, оскільки воно пашіло незвичайним виразом красивого болю.
Він спокійно прийняв подяку Дюка і, щасливий, повернувся до прочитування решти своєї пошти. Майк не поділяв роздратування Джубала від навали пошти; він радів їй, чим би вона не була — рекламою страхування чи пропозицією одружитися. Подорож до Палацу відкрила йому очі на неймовірну різноманітність цього світу, і він вирішив ґрокнути її всю. Майк розумів, що на це знадобиться кілька століть, і що він мусить рости, і рости, і рости, — проте це його не лякало, і він нікуди не поспішав, бо ґрокнув, що вічність та краса змін були тим самим.
Він вирішив не перечитувати Британську Енциклопедію: потік пошти давав йому яскравіші враження про світ. Він читав її, ґрокав те, що міг, і запам'ятовував решту для роздумів уночі, поки домашні спатимуть.
Під час оцих нічних медитацій він починав, як йому здавалося, ґрокати «бізнес», «гроші», «купувати», «продавати» та подібні немарсіанські заняття. Статті у Енциклопедії завжди залишали у нього відчуття незавершеності, оскільки (зараз він це ґрокнув) у кожній припускалося, що йому відомо про безліч речей, яких він насправді не знав. Потім від містера Генерального Секретаря Джозефа Едгартона Дуґласа прийшов пакунок з чековою книжкою та іншими папери, і його брат Джубал доклав чималих зусиль до того, щоб пояснити йому, що таке гроші — і як ними користуватися.
Спочатку Майк геть нічого не розумів, навіть попри те, що Джубал показав йому, як виписати перший чек, дав йому «гроші» і негайно навчив, як їх рахувати.
Тоді несподівано, разом з ґроканням, яке засліпило його так, що він почав тремтіти, але змусив себе не йти — він зрозумів абстрактну природу грошей. Ці гарні картинки та яскраві медальйони були конкретними символами абстрактної ідеї, яка поширювалася між людьми по всьому світу. Проте ці предмети — ці «гроші» — не більше, ніж вода, яку розділяють під час водної церемонії; вони символізували зближення. Вода не обов'язкова для церемонії... Так само і ці гарні предмети необов'язкові для грошей. Гроші — це ідея, абстрактна, як думки Старійшин; гроші — це надзвичайно структурований символ рівноваги, зцілення та зближення.