Легенда про героїчні, веселі і славетні пригоди Уленшпігеля і Ламме Гудзака у Фландрії та інших країнах
- Автор: Де Костер Шарль Теодор Анри
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-3903-3
- Переводчик: Сидор Сакидон
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Легенда про героїчні, веселі і славетні пригоди Уленшпігеля і Ламме Гудзака у Фландрії та інших країнах». Краткое содержание книги:
Зберігши всі найхарактерніші риси народних легенд, автор створив образ Уленшпігеля — плоть від плоті народної, майстра на всі руки, відважного геза, зброєю якого у боротьбі з ворогами стають разюче слово і в’їдлива пісня, глузливий сміх і гострий меч.
І Ламме сів на березі річки, понурив голову і задивився в воду.
— Ах, — зітхнув він, — моя кохана! Яка ж ти була пухкенька, ніжна, люба! Чи знайду я коли таку ясочку, як ти? Такої смакоти я ніколи більше не скуштую! Де твої поцілунки запахущі, як той кмин? Де твої чарівні уста, з яких я пив насолоду, як бджола мед із рожі? Де твої білі рученьки, що обіймали мене й милували? Де б’ється твоє серденько, де твої повні груди і ніжний трепет гарячого твого тіла, що аж мліло від кохання? Е, що тут згадувати старі хвилі, холодна річко, коли ти вже весело котиш нові хвилі під сонцем!
Дійшовши до Петегемського лісу, Ламме сказав Уленшпігелеві:
— Я скоро зварюся. Ходімо в холодок.
— Ходімо, — згодився Уленшпігель.
Вони сіли в холодочку на траві під деревом; і раптом повз них пробігло стадо оленів.
— Дивись добре, Ламме! — сказав Уленшпігель, набиваючи свою німецьку аркебузу. — Ось великі старі олені, вони гордо несуть свої могутні дев’ятикінцеві роги. Поруч із ними дріботять молоді, стрункі дволітки, наче їхні охоронці, що готові щомиті захистити їх своїми гострими ріжками. Вони йдуть на спочинок. А тепер я зведу курок, і ти також. Вогонь! Старого оленя поранено. Молодого влучило в стегно. Він утікає. Ану за ним, поки не впаде. Швидше! Біжи, стрибай, лети!
— Отакий-то мій божевільний друг, — мовив Ламме. — Гнатися за оленями! І що вигадав! Летіти без крил — даремна праця! Не здоженеш! Ах! Ну й дружок! Гадаєш, що я такий моторний, як ти? Я весь спітнів, сину мій. Спітнів так, що зараз упаду. Якщо лісничий тебе впіймає, ти будеш повішений! Це ж королівська дичина. Хай біжать, сину мій, все одно їх не впіймаєш.
— За мною! — закричав Уленшпігель. — Чуєш, як шурхотять його роги в листі? Наче вихор шумить. Бачиш, скільки зламаного віття, скільки обірваного листя на землі? Не одна куля влучила йому в стегно. Матимем що їсти!
— Та він ще не засмажений, — зауважив Ламме. — Хай біжать собі нещасні тварини. Ах, яка спека! Я не витримаю, впаду і не встану.
Раптом з усіх боків їх обскочили обірвані й озброєні люди. Загавкали собаки і пустились за оленями. Четверо похмурих чоловіків оточили Уленшпігеля й Ламме, повели їх у ліс, у саму гущину, і вивели на галявину, де вони побачили цілий табір: жінок, дітей і силу-силенну чоловіків, озброєних чим попало, — шпагами, арбалетами, аркебузами, списами, рогатинами, рейтарськими пістолетами.
Побачивши їх, Уленшпігель запитав:
— Хто ви такі? Розбійники чи лісові брати[205]? Здається мені, що ви тут ховаєтесь цілою громадою від переслідувань.
— Ми — лісові брати, — відповів один старий дід, що сидів біля вогню і смажив на сковорідці якусь птицю. — А хто ти?
— Я родом з прекрасної Фландрії, — відповів Уленшпігель, — я і селянин, і дворянин, і маляр, і скульптор — все разом. Мандрую по всьому світі, славлю добро і красу, а глупоту лаю, скільки кебети маю.
— Коли ти побачив так багато країн, то зумієш вимовити Schild ende Vriendt — щит і друг так, як вимовляють у Генті. А як не вимовиш, то ти поганий фламандець і будеш убитий.
Уленшпігель вимовив:
— Schild ende Vriendt.
— А ти, череваню, — запитав старий, звертаючись до Ламме, — що ти робиш на білому світі?
— Проїдаю і пропиваю свої статки-маєтки, шукаю свою жінку і всюди ходжу за моїм другом Уленшпігелем.
— Коли ти стільки мандрував, — сказав старий, — то чи не знаєш, як прозивають у Лімбурзі жителів Веерта?
— Цього я не знаю, — відповів Ламме, — а ось чи не скажете ви мені, як зовуть того негідника й паскуду, що викрав мою дружину? Скажіть мені його ім’я, і я вб’ю його на місці!
205
Лісові брати — лісові гези.