Легенда про героїчні, веселі і славетні пригоди Уленшпігеля і Ламме Гудзака у Фландрії та інших країнах
- Автор: Де Костер Шарль Теодор Анри
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-3903-3
- Переводчик: Сидор Сакидон
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Легенда про героїчні, веселі і славетні пригоди Уленшпігеля і Ламме Гудзака у Фландрії та інших країнах». Краткое содержание книги:
Зберігши всі найхарактерніші риси народних легенд, автор створив образ Уленшпігеля — плоть від плоті народної, майстра на всі руки, відважного геза, зброєю якого у боротьбі з ворогами стають разюче слово і в’їдлива пісня, глузливий сміх і гострий меч.
Дівчата зареготались і, глузуючи з неї, загукали:
— Рибонько, рибонько, дай йому випити.
— Він тебе поцілує!
— Скільки років минуло від твого першого шлюбу?
— Бережись, Уленшпігелю, вона тебе проковтне.
— Поглянь на її очі, в них горить не зненависть до тебе, а кохання. Гляди, щоб вона не загризла тебе до смерті!
— Не бійся! Так роблять усі закохані жінки.
— Вона хоче тільки твоїх грошиків.
— Дивись, як вона весело сміється!
І справді, стара Стевен реготала й моргала до Жіліни — повії в парчевій сукні.
Baes випив, заплатив і пішов.
Семеро різників по-змовницькому підморгували до шпигунів та до старої Стевен.
Один із них жестом дав зрозуміти, що вважає Уленшпігеля за нікчему і зараз пошиє його в дурні. Він нахилився Уленшпігелеві до вуха і, показавши старій язика, від чого та зареготала, вищиривши свої ікла, шепнув до нього:
— 'T is van te beven de klinkaert (Час уже забряжчати келихами). — І, показавши на шпигунів, він голосно додав: — Шановний реформате, ми всі з тобою, то почастуй нас випивкою й закускою.
А стара Стевен реготала від задоволення і показувала Уленшпігелеві язика, тільки-но той обертався до неї спиною. Жіліна, дівка в парчевій сукні, робила те ж саме.
А дівчата шепотіли нишком між собою:
— Чи бачили ви таку шпигунку? Вона своєю красою вже заманила на жорстокі муки і на ще жорстокішу смерть більш як двадцять сім реформатів. Жіліна аж облизується від задоволення, уявляючи, скільки схопить за свої доноси, а дають їй сто флоринів з майна її жертв. Смутить її тільки думка про те, що треба ділитися зі старою Стевен.
І всі шпигуни, різники, дівчата стали глузувати з Уленшпігеля, показуючи йому язика. Ламме почервонів від обурення, як півнячий гребінь, і аж піт із нього котився великими краплями, проте він мовчав.
— Став нам вино й закуску, — знову сказали різники й шпигуни.
— Гаразд, — мовив Уленшпігель і знову забряжчав червінцями, — коли так, то став, моя кохана Стевен, нам пити і їсти. Вино ми питимемо з дзвінких келихів.
На ці слова дівчата знову засміялись, а стара вискалила свої ікла.
Проте пішла на кухню, до льоху, принесла шинки, ковбаси, яєчню з кров’янкою і дзвінкі келихи, так названі тому, що були на ніжках і дзвеніли, як дзвіночки, коли до них торкнутися.
Уленшпігель сказав:
— Хто хоче їсти — хай їсть, а хто хоче пити — хай п’є.
Шпигуни, дівчата, різники, Жіліна і Стевен аж заплескали в долоні й затупотіли ногами. А потім усі посідали, де кому було до вподоби. Уленшпігель, Ламме і різники сіли біля великого почесного столу, шпигуни й дівчата — навколо двох менших. Пили вони і їли, голосно плямкаючи; навіть і тих двох шпигів, що вартували надворі, покликали на бенкет. В їхніх торбах видно було мотузки й кайдани.
Стара Стевен висолопила язика і сказала сміючись:
— Ніхто звідси не вийде, не розплатившись.
Вона встала, позачиняла двері і ключ сховала в кишеню.
Жіліна, підносячи келих, сказала:
— Пташка в клітці! Вип’ємо!
На це дві дівчини, Гена й Марго, сказали їй:
— Ти знову віддаєш когось на смерть, негіднице?
— Не знаю, — відповіла вона. — Вип’ємо!
Але троє дівчат не захотіли пити з нею.
Тоді Жіліна взяла лютню і заспівала по-французькому:
Жіліна, співаючи, була така прекрасна, мила, зваблива, що всі чоловіки — і шпигуни, і різники, і Ламме з Уленшпігелем — наче заніміли, зворушені, і лише усміхались, як вчаровані.
Раптом, зареготавши, вона сказала, глянувши на Уленшпігеля: