Українець і Москвин: дві протилежності

Скитських могил знайдено в Україні кількасот, а є їх тисячі. Найбагатші знайдено на Кубані та в Криму. Теми зображень на стінах могил та на речах, образ самих речей — все взято з релігійного та соціяльного життя скитів. Образи релігійних сцен цілком чужі грецьким; вони пов’язані із скитськими ідеями королівської влади і божества взагалі. Головна їх мета — це ритуал причастя, що його зустрічаємо пізніше в ірано–понтійському культі Мітри, який відбився і в християнстві. На ритоні (бокал з рогу) з Карадазької могили бачимо бога, що передає королеві ріг, наповнений священним напоєм. Король і бог сидять на конях (як бог Мітра пізніш на понтійських монетах та різьбах). Під копитами коней лежать тіла їх ворогів — сил зла. Це є приклад дуалізму іранської (Заратустра), а пізніше і християнської релігій. Ці самі постаті бачимо шість століть пізніше на Сусанідських знахідках (в Малій Азії). Образ ритуалу причастя є на багатьох інших скитських пам’ятках, але на них причастя подає не бог Агурамазда, а Велика Богиня. Дуже цікаво представлена ця сцена на тіярі скитської королеви з Карадазької могили. Там богиня сидить на троні, одягнена в пишні, церемоніяльні шати, і з тіярою на голові. За нею стоять дві жрекині з серпанками на обличчі. Молодий скитський князь стоїть праворуч богині, яка подає йому ріг, наповнений причастям. Ліворуч богині стоїть безбородий мужчина, одягнений по–жіночому, який подає богині круглу вазу, очевидячки, наповнену священним напоєм. Він, мабуть, є слуга богині — священик. Його обличчя і жіночий одяг натякають, що він євнух. Справді, Геродот оповідає, що між скитською аристократією була класа людей, хвора на якусь таємничу хворобу; вони змінювали свій мужский одяг на жіночий, і присвячували себе службі богині (с. т. сучасні монахи). Цих людей Геродот називає епагеап. Подібні сцени зображені на багатьох інших знахідках.