Українець і Москвин: дві протилежності
- Автор: Штепа Павло
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Відродження
- ISBN: 978-966-538-277-0
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Українець і Москвин: дві протилежності». Краткое содержание книги:
Видання вирізняється величезним масивом залученої інформації, однозначністю інтерпретацій історичних та ін. фактів, безкомпромісністю авторської позиції. Тому — залежно від ставлення до української ідеї — воно викличе гарячий схвальний відгук в одних читачів і обурення в інших.
Видання книги «Українець і москвин» є відповіддю на нескінченний потік антиукраїнських публікацій у Росії й Україні та на такі ж висловлювання багатьох російських політиків і московських п’ятиколонників на українській землі.
М. Ростовцев каже, що осередок Скитської держави був перше на берегах Озівського моря (Кубані), але пізніше — десь в V ст. до P. X. — вони перенесли його на Запоріжжя. Це пересунення М. Ростовцев пояснює тиском сарматів зі сходу та потребою контролювати торговельний шлях — Дніпро. Без посунення столиці на Дніпро контролювати було тяжко, а ще тяжче вдержати позиції на Бузі, Дністрі та Дунаї. Пересунення осередку видко і з археологічних знахідок. Від VII ст. до IV ст. до Р. X. в могилах Придніпров’я переважає місцева культура, а від IV ст. до P. X. і молодших, маємо вже багатющі могили скитських королів на Сулі, Пслі, Ворсклі, Рижанівську, Дарівку, Ільїнську, Новосельську.
Багатющі грецькі (властиво напівгрецькі) колонії–міста на північному березі Чорного моря весь свій розвиток і все своє багатство завдячують винятково торгівлі з Україною скитської та сарматської діб. Існування великої, сильної і добре впорядкованої Скитської держави в чорноморському степу спричинило надзвичайно скорий і великий зріст тих грецькмх міст–портів. Археологічні знахідки з VI ст. до P. X. вказують на неймовірне багатство Пантикапеї, Фанагорії, Гермонази на Тамані, Херсонесу, Ольвії та міст на Дніпрі. Грецькі колонії на південних і східних берегах Чорного моря охороняли Лідійська та Перська держави; колонії на північних берегах — Скитська держава. Скити протегували розвиток і збагачування грецьких колоній, бо ж останні купували продукти України і платили Скитській державі податки. Жодні писані пам’ятки з VI–І ст. до Р. X. не згадують про будь–яку війну між скитами і греками (М. Ростовцев).
Геродот та інші писані документи кажуть, що греки купували в Україні величезну кількість збіжжя, риби, шкір, меду, дерева тощо. Зібрати на обширі від Дунаю по Волгу ту величезну кількість товарів; перевезти їх до портів, і продати — це навіть тепер не є легке, просте завдання, бо ж воно вимагає добре зорганізованого і великого торговельного та адміністративного апарату, добрих шляхів сполучення, торговельних станиць, фінансів; коротко — вимагає упорядкованої культурної держави. Крім того, за тих часів по всій Европі вешталися цілі племена, що жили з розбою, грабунку, як, напр., германи (див.: Тацит. «Германія»). Геродот, а за ним і сучасні історики малюють нам скитів як варварів–кочовиків. Звідки ж ті кочовики могли набрати таку величезну кількість збіжжя, а головне, як варвари могли зорганізувати такий великий і справний торговельний та адміністративний апарат? І дитині ясно, що скити не були ані варварами, ані кочовиками.
Як і в кожній культурній державі, так і в Скитській, напевно, були всі суспільні класи: селяни — рільники та скотарі, ремісники, торговці, урядовці, військові, бідні і багаті, простолюддя й аристократія. На великому Чорноморському степу випасали багато худоби, особливо коней, бо скити воювали лише на конях. Кіньми тоді не орали, отже, селяни їх, мабуть, багато не тримали, бо орали волами (як і в Україні наших часів), а скити мали величезне військо, отже, потребували величезну кількість коней. Можливо, що їх (та іншої худоби) випасом займалися або окрема класа скотарів, або й ціле плем’я чи племена. За тих часів люди не знали заготовлювати сіна на зиму, отже, ті скотарі, очевидно, мусили пересуватися з місця на місце. Але це пересування зовсім не означає, що ВСІ скити кочували. Сам же Геродот пише, що були скити–рільники; сам же каже, що одно плем’я (будини) мало великі, добре впорядковані міста. І справді, археологи знайшли по всій Україні чимало руїн міст, часом дуже великих, і то не лише скитської доби, але навіть ще ранішньої — трипільської. Напр., на річці Ворсклі розкопали городище, оточене почасти камінними валами, розміром 4400 гектарів. Теперішнє місто Ромни, як доказує археологія, існувало ще за трипільської доби як велике торговельне (очевидячки, й адміністративне) місто. Про руїни міст передісторичної доби будемо говорити далі. Міста ж повстають лише тоді, коли народ став осілим, і не лише рільничим, але й торговельним, з розвинутими ремеслами, с.т. коли став уже цивілізованим народом. Та й, властиво, місто зроджують ремесла й торгівля і лише почасти адміністративні потреби.
Історичні факти та єгипетські, ассирійські, арабські, грецькі історичні документи аж надто ясно говорять, що скити мали дуже велику, добре упорядковану державу. Напр., вони завоювали були майже всю Малу Азію і панували там 28 років (634–606 до P. X.). Вони не окупували Єгипет лише тому, що фараон Псамметих відкупився великою даниною. Про завоювання Малої Азії Скитами жидівський пророк Єремія пише, що воно сталося за жидівського царя Josiah (628–609 до P. X.). У Вірменії скити залишилися в областях Сакасена та Скитена ще кілька століть після поразки в Малій Азії. Там на побережжі Каспійського моря знайдено руїни величезного міста, оточеного муром 15 кілометрів довжиною. До міста вода йшла водоводом 225 кілометрів (A. Vambeiy. «Travels in Central Asia»).