Українець і Москвин: дві протилежності

Іншими словами, той нарід, що його греки, а за ними і М. Ростовцев, називають кімрами, ніколи не приходив, ніколи не відходив, ніколи його ніхто з України не виганяв, а були вони споконвічними тубільцями — нащадками трипільців, а за нашою термінологією — чистокровними прарусами. Але М. Ростовцев, вчепившись теорії переселення іранських народів в Україну, не хоче визнати тих кімрів за автохтонів України, а висовує свою — як сам її кваліфікує — ГІПОТЕЗУ, припущення ніби за часів великого переселення індоєвропейських народів до Европи, прийшли до неї два різних народи: один іранський, а другий тракійський; і ніби ті тракійці вічно воювали з тими іранцями. На подібних припущеннях побудовано багато теорій про наш нарід. Проте, наведемо чимало з книжки М. Ростовцева «Iranias and Greeks in South Russia», щоб побачити аргументи цього завзятого іраніста.

Отже, він пише: «Натиск македонців з Заходу, а сарматів зі Сходу примусив у IV ст. до P. X. скитів сконцентрувати їхні зусилля в центрі їхньої держави — на Середньому Дніпрі, в околицях Києва та Полтави (осередку трипільців. — П. Ш.). Тамтешні археологічні знахідки показують, що культура там була стара, попередня, лише перейшла в добу залізну (яку ми, на жаль, донині не дослідили). Знахідки з VI–V–IV ст. до P. X. в Центральній Україні є мішаного походження, як і на Кубані, але різняться від кубанських у сутєвих аспектах. У кубанських могилах — а також і в могилах Запоріжжя — поховані королі та князі з забитими кіньми та слугами, які мали служити королеві на тім світі. А найхарактернішою їх прикметою є їхнє неймовірне, просто казкове багатство. Могили ж Центральної України є значно бідніші, хоч і трапляються багаті; та головне — в них не знаходимо кістяків коней і слуг. Вже це одне вказує на якусь іншу культуру, точніше — культуру рільничу. На це натякає і стиль будови могил, що не є балдахин, але як хата. Крім того, в могилах VII ст. до P. X. не знаходимо малоазійського впливу, натомість знаходимо дещо грецьких виробів. У могилах же VI–Vct. до P. X. та молодших вже знаходимо дещо з предметів і з Малої Азії, хоч усе ж переважають місцеві. В кубанських могилах IV ст. до P. X. бачимо синтезу скито–грецьку з малою домішкою місцевої, кімрійської. А в могилах Центральної України, навпаки, бачимо місцеву з малою домішкою скито–грецької. Я думаю, що зв’язок із Західною Україною та Тракією вплинув на культуру Центральної України. Але це є лише здогад, і нічого певного не можемо сказати, доки не будуть досліджені могили в Болгарії та Румунії» (за: М. Ростовцев. «Іранці…»).