Заборонені чари
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Заборонені чари». Краткое содержание книги:
Проте мали чаклуни й грізніших ворогів, що називали себе Послідовниками. Вони вважали, що нікому не можна володіти такою надзвичайною силою, і поставили собі за мету викорінити магію серед людей. Послідовники були майже всемогутні і зрештою їм вдалося здійснити свій задум. На керування силами було накладено Заборону, нащадки чаклунів народжувалися звичайними людьми, позбавленими здібностей своїх пращурів, поступово в магію перестали вірити, і з життя вона перекочувала на сторінки художніх книжок. Послідовники тріумфували...
(Примітка. В українській версії відновлено первісну сюжетну лінію роману з урахуванням пізніших наробок, зокрема й тих, що не ввійшли до опублікованого варіанту російською мовою. Детальніше див. в авторській передмові.)
Кейт потупився. І справді — кілька разів Ґордон Волш мимохідь згадував про таку можливість. Це так вразило Кейта, що він, поряд із давньою неприязню, почав почувати перед батьком глибокий, забобонний страх…
— А ти достобіса розумна, Маріко, — глухо мовила Джейн.
— Авжеж, я розумна. — Маріка знову встала і пройшлася кімнатою. — Та навіть при всьому моєму розумі, таке жахіття мені навіть на думку не спадало. Це припустив один з наших старшин. — Вона зупинилася перед Кейтом і Джейн. — А ви ще пропонуєте нам залишити все, як є, і жити під дамокловим мечем, щодня зі страхом очікуючи на початок ядерного апокаліпсису. Ні, це виключено!
— Все не так погано, як ти думаєш, — сказав Кейт. Він мусив відкинути голову, щоб бачити Марічине лице. Його коліно притискалося до її ноги, а знайомі пахощі „Шанелі“ лоскотали йому ніздрі й туманили голову. — Якщо ти вимкнеш, а ще краще, зруйнуєш портал у Норвіку, якщо ви не станете більше з’являтися в нашому світі, то Послідовники нізащо не знайдуть вас.
— А якщо після твого з Джейн зникнення вони уважно вивчили ті кристали? Якщо їм вдалося відновити знищену тобою інформацію?… Тільки не кажи, що це неможливо. Я майже нічого не тямлю в електроніці, але з книжок та фільмів мені відомо, що втрачені дані можна відновити.
Кейт знав, що це неможливо, однак сперечатися не став.
— Тоді зруйнуй свій мишковарський портал, — порадив він. — А для більшої певності зруйнуй інші портали, якими користувалася для зв’язку з нашим світом. Після цього Послідовники, навіть з усією моєю інформацією, не зможуть сюди потрапити.
Маріка підійшла до столу, проте не сіла, а взяла один з Ключів і знову стала роздивлятися його.
— Те, що ти пропонуєш, нас не влаштовує, — сказала вона. — Ми не можемо допустити, щоб тінь Послідовників і далі бовваніла за нашими спинами. Ми мусимо вбезпечити себе… але не знаю, як.
— Я теж не знаю, — відповів Кейт. — Проте якийсь вихід має існувати, треба просто знайти його. Ми будемо спільно шукати його, а доти ні тобі, ні твоїм родичам не можна з’являтися в Норвіку. Наше з Джейн зникнення напевно збурило всю спільноту Послідовників, і хтозна, до яких заходів вони можуть удатися. На щастя, ти дослухалася моєї поради і вчасно пішла. Я майже не сумніваюся, що зараз під тим чи іншим приводом на замок накладено арешт і в ньому влаштовано пастку для вас.
— А якщо мені треба побувати там? Не конкретно в Норвіку, а взагалі у вашому світі?
— Я б радив утриматися.
— А якщо це буде необхідно?
— Тоді краще скористатися моїм Ключем.
— Гадаєш, за тими порталами, на які він налаштований, не стежать? — скептично запитала Маріка. — Адже тебе з Джейн також шукають.
— Мій Ключ налаштовано більш ніж на дві сотні порталів та Брам, — пояснив Кейт, з посмішкою глянувши на здивовану Джейн. — Кілька місяців тому, готуючись до можливої втечі, я потай зчитав усі коди з батькового Ключа. Тепер маю доступ до секретних порталів Курії в усіх кінцях Землі та Патрії. Там моєї появи ніхто не чекає.
— І якщо ти навчиш мене правильно натискати кнопки, — продовжила розпитувати Маріка, — то я зможу відкрити будь-який з двох сотень порталів?
Ця ідея не дуже сподобалася Кейтові. А вірніше, геть не сподобалася. Проте він не забув Марічині слова про чари покори. І не думав, що вона блефує. Послідовники також мали вельми ефективні засоби для розв’язування язика.
— Так, — сказав він, — зможеш. Але бажано, щоб у таких вилазках тебе супроводжував я.
Маріка заперечно похитала головою:
— Про це й мови бути не може. Мені дуже шкода, Кейте, Джейн, але ми не пустимо вас до вашого світу. Просто не можемо так ризикувати. Ви забагато знаєте про нас і про наш світ.
— Тобто, ми твої бранці? — запитала Джейн.
Маріка лагідно подивилася на неї:
— Авжеж, золотко, саме так і є. Невже за стільки днів перебування тут ви так і не збагнули, що стали бранцями цього світу? Певна річ, я не запроторю вас до в’язниці, нічим не обмежу вашої свободи, не утискатиму вашої гідності, вам не доведеться в поті чола заробляти собі на хліб, ви отримаєте все, чого лишень забажаєте, до ваших послуг буде весь світ… але цей світ. Повірте: при феодалізмі теж можна жити, і жити дуже непогано, якщо є гроші та належне становище в суспільстві. А це я вам забезпечу.