Заборонені чари
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Заборонені чари». Краткое содержание книги:
Проте мали чаклуни й грізніших ворогів, що називали себе Послідовниками. Вони вважали, що нікому не можна володіти такою надзвичайною силою, і поставили собі за мету викорінити магію серед людей. Послідовники були майже всемогутні і зрештою їм вдалося здійснити свій задум. На керування силами було накладено Заборону, нащадки чаклунів народжувалися звичайними людьми, позбавленими здібностей своїх пращурів, поступово в магію перестали вірити, і з життя вона перекочувала на сторінки художніх книжок. Послідовники тріумфували...
(Примітка. В українській версії відновлено первісну сюжетну лінію роману з урахуванням пізніших наробок, зокрема й тих, що не ввійшли до опублікованого варіанту російською мовою. Детальніше див. в авторській передмові.)
Кейт розгублено похитав головою:
— Вибач, Маріко, але ти геть збила мене з пантелику. Я ж думав… усі думали, що ти нічого про це не знаєш, а виявляється… Чорт! Невже ти цілий рік водила нас за носа?
Якийсь час Маріка дивилась на нього з ваганням, потім сказала:
— Я б могла відповісти „так“ і тим самим витягти з вас ще кілька зайвих фактів, перш ніж ви розгадали б мій блеф. Проте я хочу, щоб між нами була довіра, тому відповідаю „ні“. Я нічого не знала і не водила вас за носа. А от ви з Джейн дуже спритно дурили мене. Лише після розмови з тобою, після всіх тих твоїх натяків, я звернулася до старших і розповіла їм, що знайшла шлях на батьківщину Конора МакКоя. Тоді й з’ясувалося, що вони дещо чули про Послідовників і про Заборону, але тримали цю інформацію в секреті.
— А чому їх тут немає? — поцікавився Кейт. — Я думав, що по прибутті на нас накинеться цілий натовп Конорів.
— Наші старші ще зустрінуться з вами, — пообіцяла Маріка. — Просто ми вирішили, що першу розмову проведу я. Зрештою, ми добре знаємо одне одного, нам буде легше порозумітися.
— А я б охочіше поговорила з Алісою, — озвалася Джейн. — Я знаю її набагато краще, ніж тебе. І вже точно з нею приємніше мати справу.
Кейт злякався, що ці слова, до того ж мовлені таким зухвалим тоном, можуть образити Маріку. Тому квапливо втрутився:
— А й справді, де Аліса? Якщо ти одержала мого листа, то мала знати…
— Все гаразд, — відповіла Маріка. — І Аліса, і мій батько в безпеці.
— Тут? У цьому світі?
— Так. У Норвіку ми повідомили, що вирушаємо в тривалу подорож, а маєток батько полишив на Браєна.
— Дуже розумно з вашого боку, — схвалив Кейт, відчувши неабияке полегшення.
— І все ж, — наполягала Джейн. — Чому тут немає Аліси?
— Бо я так вирішила, — твердо відповіла Маріка. — Не хочу, щоб ви почали з’ясовувати свої стосунки, замість розмовляти про справи. Не турбуйся, скоро ти зустрінешся з Алісою, а зараз поговорімо про вас. Я не відчуваю вашої магічної сили. Ви можете показати її?
Джейн коротко розсміялася. Маріка здивовано глянула на неї:
— Що я сказала смішного?
— Нічого, — поспіхом відповів Кейт. — Нічого смішного, просто виникло непорозуміння. Ми не маємо жодної магічної сили. Її не має ніхто з Послідовників.
— Як же так? — недовірливо перепитала Маріка. — Хіба ви не чаклуни?
— Не більше, ніж інші люди в нашому світі. На відміну від вас, ми не володіємо якоюсь особливою силою, що міститься в нас самих. Вся наша сила — в наших знаннях.
— В яких знаннях? Звідки вони?
У думках Кейт давно підготувався до цього запитання, тому відразу почав розповідати Маріці про високорозвинену стародавню цивілізацію, що існувала в іншому, нині втраченому світі, і три з половиною тисячі років тому загинула з невідомих тепер причин. Він розповів про те, як невелика група вцілілих після Великої Катастрофи представників тієї цивілізації, котрих потім назвали Попередниками, переселилася в їхній світ і вкорінилася серед місцевого населення; як Попередники передали своїм нащадкам знання, які ще могли передати; як згодом ці нащадки створили таємну організацію Послідовників, покликану зберегти стародавні знання для майбутнього; як Послідовники з покоління в покоління втрачали спадок пращурів, а проте зуміли зберегти деякі крихти з нього; як в останні два-три сторіччя загальний рівень науки та техніки дозволив зупинити подальшу втрату знань, а відтак почався зворотний процес — їх розвитку, систематизації, відновлення доти втраченого…
Маріка слухала його, мало не роззявивши рота від безмежного подиву. Кейт розумів її розгубленість: вона, либонь, уявляла Послідовників якимись чудовиськами, на зразок тутешніх друїдів, а насправді виявилося, що Конорам протистоять звичайні люди — але люди, озброєні досвідом і знаннями високорозвиненої технологічної цивілізації.
— Отже, — повільно мовила Маріка, — ваша магія насправді наука, наука далекого майбутнього?
— Саме так, — сказав Кейт.
— І всі Послідовники — прості люди?
— Ну, не зовсім прості, серед нас зустрічаються справжні генії, на зразок Смирнова, але… З вашого погляду — так, ми прості люди.
— А хто такий Смирнов? — чомусь зацікавилася Маріка.
— Куратор наукових проектів, — відповів Кейт. — Видатний учений, фізик, хімік, математик, електронщик — коротше, універсал. Теоретик і практик. Він не спадковий Послідовник, його завербували, коли він навчався в університеті. Це стало великим надбанням для Послідовників і такою ж великою втратою для решти людства. Алекс Смирнов цілком міг стати другим Ейнштейном. — Кейт посміхнувся. — Він навіть на скрипці грає, як старий Альберт. І, на Джейнину думку, грає просто чудово.