Заборонені чари
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Заборонені чари». Краткое содержание книги:
Проте мали чаклуни й грізніших ворогів, що називали себе Послідовниками. Вони вважали, що нікому не можна володіти такою надзвичайною силою, і поставили собі за мету викорінити магію серед людей. Послідовники були майже всемогутні і зрештою їм вдалося здійснити свій задум. На керування силами було накладено Заборону, нащадки чаклунів народжувалися звичайними людьми, позбавленими здібностей своїх пращурів, поступово в магію перестали вірити, і з життя вона перекочувала на сторінки художніх книжок. Послідовники тріумфували...
(Примітка. В українській версії відновлено первісну сюжетну лінію роману з урахуванням пізніших наробок, зокрема й тих, що не ввійшли до опублікованого варіанту російською мовою. Детальніше див. в авторській передмові.)
— Те, що вже пропонував, — відповів він. — Залишити все, як є, назавжди покинути наш світ, забути про його існування.
— І забути про Послідовників?
— І про них також.
— А вони забудуть про нас? Відмовляться від своєї ненависті? Не стануть нас шукати?… Тільки прямо скажи, не викручуйся.
— Ні, — чесно відповів Кейт. — Вони не забудуть про вас. Вони й далі шукатимуть.
— Але чому? Чому вони так ненавидять нас? Чим ми їм заважаємо?
Кейт трохи помовчав, перш ніж відповісти.
— Розумієш, більшість Послідовників, та й не лише Послідовників, вважають вас мутантами, виродками, нелюдами. Вони впевнені, що ви становите загрозу для всього людства. Але насправді це просто страх. Страх сильного перед ще сильнішим. Страх перед незбагненним, непоясненим. І почасти — заздрість до ваших здібностей. Слабкі бояться частіше, проте їхній страх не становить серйозної загрози — бо вони слабкі. А от коли боїться сильний, до того ж боїться панічно, та ще й заздрить — це дуже небезпечно.
Маріка гмикнула і знизала плечима.
— Тоді твоя пропозиція неприйнятна. Ми не можемо залишити все, як є, не можемо забути про людей, що хочуть відібрати нашу силу, а то й знищити нас. Адже ти сам визнав, що Послідовники прагнуть потрапити до нашого світу… До речі, ти так і не відповів на моє запитання. Що Послідовники збиралися робити в нашому світі?
— Ну, спробували б установити Заборону.
— Спробували б? — перепитала Маріка. — Чому так невпевнено?
— Бо Конори, найімовірніше, невразливі на Заборону. Є припущення, що у вас виробився спадковий імунітет до зовнішнього блокування паранормальних здібностей.
— Лише припущення?
— Експериментально це не підтверджено. Випробувати дію Заборони на тобі було визнано недоцільним. Для перевірки потрібна людина, що успадкувала свій чаклунський дар винятково від Конора МакКоя, а ти за батьківською лінією належиш іншої гілки роду МакКоїв. Наявність у тебе імунітету ні в кого не викликає сумніву. Тим більше, що ти близька родичка Аліси.
— То на ній Заборону випробовували?
Кейт нервово роздавив недопалок у свічнику.
— І на ній, і на інших. Усі вони виявилися невразливими.
Марічині очі зблиснули.
— Отже, є й інші?
— Були, — уточнив Кейт. — Ще четверо народилися з відновленим даром, а в одного з них, найпершого, навіть були діти.
— Як розуміти це „були“? Послідовники вбили їх?
— Так, — відповів Кейт, уникаючи зустрічатися з нею поглядом. — Всіх шістьох, включно з дітьми. Перший нащадок МакКоїв з відновленим даром народився на початку дев’ятнадцятого сторіччя. Послідовники виявили це запізно, вже коли в нього було двоє дітей. Вони намагалися нівелювати їхній дар, але Заборона на них не діяла. Тоді їх убили. Після цього випадку Послідовники пильно стежили за всіма нащадками МакКоїв, намагалися не пропустити жодної нової дитини, народженої в шлюбі чи поза ним. Упродовж останніх двох сторіч народилося ще четверо дітей з відновленим даром, трьох з них також убили, а останню, Алісу… — Він замовк, добираючи слова.
— Алісу залишили, щоб вивчити, — продовжила за нього Джейн. — Курія вирішила дочекатися самовільного пробудження в неї чаклунських здібностей, щоб потім замкнути її в лабораторії й провести різноманітні тести. А потім… Ну, ти й сама розумієш, що було б потім.
— Ще б пак, — повільно кивнула Маріка. — Але ж я пробудила Алісин дар майже три роки тому, щойно вона переїхала до Норвіка.
— Я здогадувалася про це, — сказала Джейн. — Але мовчала. А коли наші зацікавились тобою, їм стало не до Аліси.
— Коли саме вони зацікавилися мною? — запитала Маріка.
Краєм ока Кейт помітив, що сестрині щоки починають червоніти, і поквапився відвернути Марічину увагу на себе.
— Трохи більше року тому, — сказав він. — Доти на тебе ніхто з Послідовників не зважав, бо ти видавала себе за родичку сера Генрі з боку його матері, яка не мала жодного стосунку до МакКоїв. Та врешті комусь спало на думку перевірити…
— Годі, Кейте! — урвала його Джейн. — Не вигороджуй мене. Все одно завтра під чарами покори я зізнаюся, що тут ми збрехали. — Вона з відчайдушною сміливістю подивилася на Маріку. — Це я винна. Я вибовкала батькові твою таємницю, бо була дуже зла на тебе… і на Алісу… Мені дуже соромно, повір.
Маріка не стала питати, чому Джейн була зла на неї з Алісою. Джейнині мотиви були для неї так само очевидні, як і Кейтові.
— Ну що ж, — промовила Маріка, — ситуація більш-менш зрозуміла. Оскільки Конор МакКой провів під Забороною лише десять років, ваші Послідовники сподівалися, що в його нащадків не виробився імунітет. А який їхній план на той випадок, якщо Конори таки виявляться невразливими на чари Заборони? Тільки не кажіть, що плану немає. Либонь, у цьому разі Послідовники збиралися закидати весь наш світ термоядерними бомбами? Пожертвувати сотнями мільйонів людських життів задля спокою семи мільярдів?