Піонери або Біля витоків Саскуеханни
- Автор: Купер Джеймс Фенимор
- Год: 1980
- Язык: украинский
- Год: "Веселка"
- Переводчик: Евгений Крижевич
- Жанр: Вестерны
Электронная книга - «Піонери або Біля витоків Саскуеханни». Краткое содержание книги:
Могіканин схилив голову й замовк. Елізабет не знала, що сказати. Їй хотілося розрадити старого, відвернути його думки від сумних спогадів, але в скорботі його було стільки гідності, що дівчина не наважувалася заговорити. Нарешті після тривалої мовчанки вона запитала:
— Де Шкіряна Панчоха, Джоне? Я принесла порох, але не можу знайти Натті. То, може, ти візьмеш порох і передаси його своєму другові?
Індіанець повільно підвів голову й серйозно подивився на бляшанку, яку Елізабет тримала в руках.
— Ось найлютіший ворог мого народу. Без його допомоги білі ніколи б не подолали делаварів. Великий Дух навчив ваших батьків виробляти порох і рушниці, щоб вони звели з світу індіанців. Невдовзі в цій країні не залишиться жодного червоношкірого. Коли помре Джон, останній могіканин залишить ці горби, й разом з ним щезне і його рід.
Упершись ліктем в коліно, старий воїн нахилився вперед, ніби востаннє вдивлявся в долину, яка видніла крізь імлу, що кожної миті дедалі густішала. Елізабет раптом стало важко дихати. Погляд могіканина, помалу втрачаючи печаль, ставав якимсь несамовито-натхненним — так дивляться, певно, пророки.
— Але він піде в ту країну, — вів далі могіканин, — де зустрінеться із своїми батьками. Там багато дичини й риби. Жінки там не скаржаться на нестачу м'яса, й мінгів там немає. Полювання там — забава для дітей, і всі чесні червоношкірі живуть, як брати.
— Джоне, це не християнський рай! — вигукнула міс Темпл. — Ти знов повертаєшся до поганських забобонів твоїх предків!
— Батьки, сини, — раптом твердо мовив могіканин, — нікого більш немає! У мене тільки один син — Молодий Орел, та й у ньому тече кров білого.
— Джоне, — сказала Елізабет, намагаючись відвернути його думки від цієї теми й водночас сподіваючись задовольнити свою цікавість до всього, що стосувалося Едвардса. — Скажи мені, будь ласка, хто цей містер Едвардс? Чому ти так любиш його? Звідки він родом?
Індіанець стенувся, зачувши ці слова, які, очевидно, повернули йоґо думки до земного життя. Взявши Елізабет за руку, він посадив її поруч із собою і мовив, показуючи на долину, що простерлася в них під ногами:
— Дивись, дочко, всі ці землі, все, що бачать твої молоді очі, належало йому…
Поки він говорив, величезні клуби диму оповили їх і, завихрившись, утворили завісу перед їхніми очима. Перелякана дівчина схопилася на рівні й, глянувши на вершину гори, побачила, що її також огорнув дим, а з лісу доносився гул, що нагадував шум вітру.
— Що це, Джоне? — вигукнула Елізабет. — Нас оточує дим, а з лісу пашить жаром, ніби з печі!
Перш ніж могіканин устиг відповісти, до них долинув крик:
— Джоне! Могіканине! Де ти? Рятуйся! Ліс горить!
Вождь приклав руку до вуст, і знов пролунали звуки, які раніше привернули увагу Елізабет. Почулися швидкі кроки, хрускіт сухих гілок під чиїмись ногами, й на терасу вибіг Едвардс із спотвореним від жаху обличчям.
РОЗДІЛ XXXVII
Кохання владарює скрізь —
В палаці, у хатині, в лісі.